О ХАШ, души армянской порожденье
ти економии виденье
и призрак дивной простоты!
ти с чесноком подобен чуду
и, я кривить душой не буду,
раз испитав такой екстаз
решусь навряд ли еще раз
отведать сее откровенье!
Богдан вже згадував про цей, не побоюсь такого слова, шедевр кавказької кухні, більш того перший раз ми зачули про нього ще два роки тому. Тоді водій, що нас віз, схвильовано закотив очі й сказав: ХАШ-Ш-Ш-Ш. А потім примружившись розказав, що їсти його треба з самісінького ранку в ресторані на березі озера Карі, випити горілочки й ще день відпочивати. Бо ХАШ то не просто їжа, то ПРОЦЕС! Тож ми були заінтриговані до втрати свідомості таким рекламними трюком, і ось, через два роки ми стоїмо на цій землі обітованій ХАШу… й проходимо повз заповідний ресторан й твердо йдемо далі. Година пізня, а ще до Єревану треба доїхати… Тож не звертаючи уваги на солодкувато-м’ясні запахи, що висіли в повітрі й завзято лоскотали нам ніздрі, йдемо вниз дорогою.

(more…)