‘Китай’ Category

  1. Експрес Китай – Індокитай

    Грудень 17, 2012 by Bogdan

    З Ліцзяна до Куньміня ми повернулися на наступний же день. Причина такого поспіху – термін дії наших китайських віз добігав до кінця, й нам треба було швидко вирішувати чи продовжувати їх чи залишати країну й рухатись далі на південь.

    За те щоб залишитись в Піднебесній ще на місяць-другий виступав той факт, що в Китаї і в Куньміні зокрема іноземцю досить легко знайти заробіток, особливо якщо ти іноземець англомовний. В самому Куньміні працює викладачами чи репетиторами англійської мабуть кілька сотень іноземців. Платять їм в середньому 150 юанів (188 грн) на годину, а при мізерних цінах на життя, це, погодьтесь, дуже непоганий заробіток. Кожного дня на сайті http://www.gokunming.com з’являється по кілька оголошень з вакансіями для іноземців в Куньміні. Перевага звісно ж надається вихідцям з англомовних країн, але головне, аби з англійською у вас було ОКЕЙ! А якщо у вас ще й диплом педагога, то теоретично вас загребуть в школу з руками й ногами.

    З іншої сторони в Куньміні немає моря чи жодної іншої придатної для плавання водойми, а ми вже так давно скучили за цим заняттям, що аж пищимо як хочемо на море.

    Тому ми постарались обрати “золоту середину” – якщо встигнем знайти роботу до кінця дії візи, тоді залишаємось, якщо ні – вперед на Лаос! Ми запостили оголошення на gokunming.com, мовляв двоє хороших, розумних, красивих англомовних українців не проти попрацювати на вас місяць-другий за відповідну оплату, постійно моніторили даний сайт на підходящі оголошення з вакансіями, писали мейли імовірним роботодавцям… але так нічого окрім роздачі флаєрів знайти не встигли.

    Тож вибір зроблено! Лаос!
    Автострада вела нас невисокими горами на південь, то петляючи вліво-вправо, то пірнаючи тунелем в нетрі якоїсь скелі, то виринаючи високим мостом над прірвою. Далеко внизу поміж густої зелені час від часу виднілись рисові тераси

    (more…)


  2. Ліцзянська ніч

    Грудень 16, 2012 by Zina

    Денна прогулянка Ліцзяном з настанням сутінок плавно переросла в нічну. Всі крамниці і будиночки почали сяяти як новорічні ялинки, заманюючи натовп перехожих в свою дорогоцінні нетрі. От тоді, коли з вулиць остаточно зникли всі місцеві жителі, ми змогли оцінити неймовірну густоту туристів на одиницю площі.
    [photonav url=’http://wj.in-love-travel.com/wp-content/uploads/2012/china/lijiang-night-panorama.jpg’ mode=’move’ popup=’none’ animate=” container_width=” container_height=’500′]
    (more…)


  3. Прогулянка старим Ліцзяном

    Грудень 15, 2012 by Bogdan

    Місто Ліцзян знаходиться в північно-західному кутку провінції Юньнань, перед самим Тибетом. Ми приїхали туди з нашими новими компаньйонами Джоном і його дівчиною Дощиком, й перше що зробили по приїзді – зустріли друзів наших китайців й звісно ж відвідали чайний магазин, щоб покуштувати смачнючого витриманого пуеру

    (more…)


  4. Дорога в Лідзян з чаєм, фруктами і весіллям

    Грудень 15, 2012 by Zina

    Потусивши в Кунміні ми, не довго думаючи, майнули в славне місто Лідзян. Лідзян широковідомий своєю відреставрованою, вичещеною і вельми туристичною старою частиною міста. Тож зібравши деякі манатки ми пішли стопити на трасу що прямує від Кунміня на захід.
    Варто було нам прорватись через терени колючого дроту, що захищає в Китаї всі автобани від варварських набігів автостопщиків, як нам спинилась машина без номерів. І, о диво, в середині виявився хлопець, що хоч трохи розмовляє англійською. Тож знайомтесь це Джон і його дівчина, ім’я ми так і не дізнались, але перекладається воно як дощик.

    (more…)


  5. Життя в Куньміні без фоток

    Грудень 14, 2012 by Zina

    Життя в Куньміні без фоток
    Наші митарства з хати на хату в Куньміні були вельми цікавими. Спочатку була грандіозна хата однієї норвежки, потім, як не дивно, квартира куньмінських українців, які викладають тут англійську, що до речі досить непоганий спосіб підзаробити грошенят – іноземним викладачам тут платять +/- 150 юанів на годину, що складає наш бюджет на три дні. А вже в самому кінці ми зависли на квартирі АВП.

    Для тих хто не знає що то за звір і з чим його їдять коротеньку історичну справку можна отримати на сайті “Академии вольных путешествий”. Насправді зустріч з академією чи просто її адептами нас переслідувала ще з Вірменії, а коли зустріч назріває, то вона має відбутись. Ми ж зі свого боку намагались уникнути зустрічі з цілою купою автостопщиків зібраних під одним дахом на тривалий термін, бо якось воно здавалося стрьомним.

    Для нас автостоп став чимось схожим на повсякденні прояви життя типу дихання, вживання води чи їжі. А тому назва АКАДЕМІЯ лякала своєю науковісттю, а звичне в цих колах питання чи були ми на лекціях Антона Кротова (засновника АВП) ставило нас в глухий кут, взагалі це ім’я вже досить довго переслідує нас неначе привид комунізму по Європі. Скільки разів ми вже чули питання “А ви були на лекціях Антона Кротова? А ви читали книжку Антона Кротова?” вже важко й пригадати. А що без лекцій не можна автостопити? А що після того ще іспити треба складати, а потім, може, дають диплом? І чи дійсний цей диплом за межами Росії?

    Та все вийшло ще веселіше ніж ми очікували. Дім АВП, який знімається і певний час функціонує на кошти благодійних пожертв мешканців та дотації власне Кротова, виявився милою квартиркою на 13 поверсі багатоповерхівки. Де, на власних килимках та спальниках, спали в повалку всі різношерсті мешканці. На момент нашого заселення в дім таких впертих автостопщиків як ми більше не було. Всі приїхали так трохи стопом, трохи літачком, трохи поїздом.
    Перед заїздом в дім я хвилювалась, що весь час спілкування буде зводитись до перебору автостопних байок по всім країнам, хизуванням кількісттю кілометрів за життя і за день, кількістю днів без їжі, без води і грошей… Десь так воно і вийшло. А ще були розмови про то хто де що купив дешевше ніж інші. І в кожній фразі відчувалась неприхована цілковита зверхність, до тих дурнів, що витратили на 2-3 юані дорожче. Хоча за всією цією показухою нам вдалось розгледіти щирих, сміливих і веселих індивідів.

    Взагалі за останній рік нам зустрілось стільки чудових людей, що важко навіть всіх згадати. І, як не дивно, в мене сильно покращилось ставлення до наших співвітчизників. Цим ми завдячуємо веселій дівчинці Марині, яку ми зустріли в Македонії, харків’янину Анатолію з казахського міста Атирау, донецьким буддистам, з якими наші шляхи перетнулися в Киргизії і нашим кунмінським українцям Каті, Марті і Андрію. Завдяки ним всім продовжується наша подорож і покращується віра в людей, за що їм окреме ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ!


  6. Монастир, риби, черепахи і жаба

    Грудень 7, 2012 by Zina

    В самісінькому центрі Куньміна серед житлових та офісних приміщень під стінами зоопарку ховається від поглядів побудований у восьмому столітті буддійський монастир Юаньтун. Кажуть архітектурі комплексу чудово поєднались стилі династії Мін і Юань.


    (more…)


  7. Про китайську кухню без матюків

    Грудень 3, 2012 by Bogdan

    Чи знаєте ви китайську кухню? Ні, ви не знаєте китайської кухні… Китайська кухня з самого Китаю виглядає неосяжною. Здається, тут місяцями кожного дня можна їсти інші страви і все одно залишиться щось неспробуване. Та якби там не було, в нас вже встигли скластись певні смаки й полюбитись певні страви, про що й буде ця оповідка.

    (more…)


  8. Зоопарк

    Грудень 2, 2012 by Zina

    Хто б міг подумати, що мій чоловік ніколи не був в жодному зоопарку. Таку несправедливість потрібно було виправляти при першій ж нагоді. От ми й пішли…

    Посвідчення журналістів, написані англійською мовою на наших пластикових картках, дівчина на касі не зрозуміла, але зробила правильний висновок, якщо ми даємо посвідчення з фотками, то ми заслуговуємо на знижку. За пів ціни (7 юанів) – ми в середині.

    (more…)


  9. Ген Юань парк

    Грудень 2, 2012 by Zina

    Після величезного парку наші стопи пішли в маленький Ген Юань парк, розташований теж на березі озера Діанчі, але далі від головного Дагуан парку. Це тихе маленьке закинуте місце. В мене склалось враження, що колись тут була чиясь дача, але потім, цього когось розкуркулили і експоприювали маєток.

    (more…)


  10. Величний парк

    Грудень 2, 2012 by Zina

    Біля міста Куньмін є здоровенне озеро Діанчі, а біля здоровенного озера здоровенний парк який так і називається Дагуан парк або Grand view park, що в перекладі на нашу рідну мову буде означати “Парк з величним видом”. Така багатообіцяюча назва привернула нашу увагу і ми, зібравшись з духом, поплентались через пів міста пішки на зустріч казковим краєвидам.

    (more…)