Дорога з Лаосу в Камбоджу і основи кхмерської кухні

Січень 11, 2013 від Zina

Zina

Несподівано для себе одразу після Болавен плато нам і ще двом автостопщикам з Бремена спинилась камбоджійська машина. Водій запропонував довести нас аж до Пном Пеня, тож ми вирішили, що то знак з небес. Німці вийшли на повороті до улюбленого бекпекерського місця “Чотири тисячі островів”, а ми слухали про непересічну долю нашого водія на фоні кривавої історії Камбоджі, й трохи вчили кхмерську мову.


Нашого водія звали Лі Хонг і коли йому було дев’ять почалось червоне пекло Пол Пота. Оскільки родинні зв’язки офіційно були ліквідовані і люди мали жити в комунах без жодного родича, та ще й склад комун постійно перемішувався, його родина вирішила розділитись. Він подався в джунглі до таких самих дітей втікачів.

В дитячій зграї знайшли собі прихисток біля двадцяти хлопців віком від семи до чотирнадцяти років. Джунглі давали їм їжу, а найбільшою небезпекою були рідкісні вилазки в село за рисом і тим що цінувалось найбільше – сіллю. Холодні ночі хлопці проводили в скиртах рисової соломи де крім них переховувались щурі і змії.

– Якщо бачив змію, то було свято! Це означало м’ясо. Ніхто не дивився це кобра чи щось інше, головне схопити палку і вбити гадину, поки не втекла. Далі потрібно відрізати голову, зняти шкіру і смажити. А взагалі їли що знаходили. На перших порах мені було важко, я з міста, нічого в рослинах не тямив, треба було вчитись всього в інших хлопців. – Розказував нам Лі Хонг, вправно керуючи джипом Lexus по вбитій камбоджійській дорозі.

Зараз наш водій офіційно працює в поліції, але не отримує там грошей і майже не з’являється на роботі. За його словами в Камбоджі потрібно мати престижну офіційну роботу, щоб займатись власним бізнесом. Він отримує гроші налагоджуючи контакти між іноземними інвесторами та урядами Лаосу і Камбоджі, бо дивний мікс комунізму і капіталізму робить цю справу тонкою і непростою для розуміння.

Завдяки такій роботі Лі Хонга постійно бачать з парткерівниками, функціонерами, і іншими матьорими перцями. Тому на кордоні в нас не було жодних проблем. Пропустили швидко і навіть не вимагали 20 000 кіп, які частенько вимагають не відомо чому по виїзді з Лаосу від кожного туриста. Те саме і на в’їзді в Камбу – ніякої черги, ніяких зайвих платежів. Прикордонник стояв над нами і, періодично озираючись на нашого водія, як міг намагався пришвидшити заповнення анкет, ми ж своєю писаниною затримуємо таку шановану людину!

Потім відбулося перше знайомство з місцевою кухнею. Нас вмовили скуштувати страву, що вважається суто камбоджійською. НЕРВОВИХ ЛЮДЕЙ І ПРИНЦИПОВИХ ВЕГЕТАРІАНЦІВ просимо далі НЕ ЧИТАТИ. Ми їли ненароджені курячі зародки, віком від дев’яти до п’ятнадцяти днів.
Спосіб приготування – простіше не буває. Потрібно взяти запліднені яйця на яких посиділа курка і зварити. Далі кожен готує собі соус, на свій смак змішуючи в різних пропорціях сік лайму з сіллю і меленим чорним перцем. Яйко чистять з тупого кінця, де є повітряна подушка і не дивлячись розминають і перемішують ложкою нутрощі, заливають в середину соус і перемішують ще раз. А далі тією ж ложкою виїдають сірувато жовту суміш що утворилась. Смак м’який, ніжний і досить приємний, щось середнє між жовтком і ніжним м’ясом. Гірше коли яйця трохи переспіли, й зародок вже сформувався в пташку.

Тоді доводиться витягати з рота маленькі кісточки і процес поїдання стає не таким приємним. Окрім ненароджених курячих дітей ми їли рідку рисову кашу з відварною куркою.

Коротким екскурсом в нетрі камбоджійської кухні ми теж завдячуємо Лі Хонгу. Камбоджа почалась з дуже приємного і корисного знайомства.


  1. Olya коментує:

    Ой жахіття, оті ваші яйця…

  2. Роман коментує:

    Абстрагуйся не абстрагуйся – все одно жахливо екзотично:)

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *