Два музеї Газіантепу

Квітень 20, 2012 від Zina

Zina

Побродивши цілий день Газіантепом ми збагнули, що можемо не встигнути до закриття в середину фортеці. Візантійська фортеця так заманливо височіє на пагорбі над старим містом. Вхід в середину окрім каси, яку ми промайнули привітно побазікавши з копами і попросивши від них подзвонити, захищали дивні скульптури.
Панорама. Як її оглянути, ви мабуть пам’ятаєте 🙂
[photonav url=’http://wj.in-love-travel.com/wp-content/uploads/2012/04/gaziantep-castle-panorama.jpg’ mode=’move’ popup=’none’ animate=” container_width=” container_height=’450′]

Ніколи б не подумала, що ще десь окрім пострадянського простору можна побачити скульптурну групу: дитина тягне кулемет, а замотана в хустку жінка – гвинтівку. З інших постаментів у відвідувачів ціляться зі старих рушниць вусаті вуйки. А поруч з гордо випростаним турком в позі Леніна, стоїть доктор з стетоскопом на шиї. Одразу думаєш, що то в нього зараз черговий обхід своєї психлікарні…

Обіймаючи цих діячів фотаються місцеві турецькі туристи. Дехто переплутавши нас з експонатами просив сфотографуватись з нами… Сподіваюсь не тому що ми мали такі перекошені відвагою обличчя як ті монументи.

З метою прорватись в саму фортецю ми підійшли до дверей музею. Хорошого ми не чекали, все ще перебуваючи під враженням від скульптур. Зазираємо в глиб коридору: в напівтемряві підсвічуються якісь шафки вздовж однієї стіни… Підозріло косимось на дівчину на вході і кажемо: “студент”. За півціни оглядаємо музей, не сильно затримуючись. Адже там в кінці за цим переходом має ж бути вихід на дах фортеці. Вздовж стін в шафках стоять гіпсові фігурки якихось людей, якось пов’язаних з Героєм Фісташкою. Під рельєфним малюночком два написи на красивих мідних дощечках турецькою та англійською мовою… і так від шафи до шафи нічого нового. Однакові зображення якихось людей і довжелезний пропагандистський текст під картинкою про злихих, підступних французів і британців та хороших, мужніх, відважних турків.

Прориваємось вперед з надією знайти вихід з цього одноманітного жаху і впираємось в глухий кут. Експонати закінчились, музей теж, виходу нема. І в саму фортецю зараз не можна ніяк вийти бо вона реставрується. Це було наше найбільше розчарування в Газіантепі. І найгірший “музей” в моєму житті.

Музей мозаїки – найкращий музей Газіантепу.
Щоб не лишатись із зіпсованим враженням попросилась піти в музей мозаїк. Похід в таке визначне місце відбувся з самісінького ранку наступного дня. Вхід в музей нагадував митницю: рамка металошукача і рентген для речей. Привітному охоронцю ледве вдалося запхати наші наплічники в ту диявольську машину.

Для початку, у вигляді анонсу, нас запросили дивитись кіно про місто Зеугма. Колись то було величне місто на березі Євфрату, стратегічне значення якого було пов’язано з мостом збудованим для переправи через річку, назва міста з латині й перекладається як “міст”. Після розпаду Римської імперії місто занепало й було забуте. Проте, перед будівництвом гідроелектростанції в 1995 році, археологічна експедиція відкопала залишки міста. Все, що можливо, було піднято із землі і перенесено в музеї та фонди. Місце де колись було еліністичне, а потім римське місто, зараз знаходиться під водою.


Оскільки в кожній заможній віллі була власна мозаїка, то для розміщення такої кількості експонатів збудували цілий музей, урочисте відкриття якого відбулося 2011 року.

Окрім власне мозаїк в музеї представлені збережені фрески, що колись прикрашали стіни в віллах, фонтани, скульптури і, навіть, тогочасна громадська вбиральня з системою підводу і відводу води. Від широкого кола користувачів зараз вона добре захищена і подивитись можна тільки з висоти другого поверху. Майже з такої ж відстані можна подивитись на бронзову скульптуру Марса, що гордо спирається на спис. Незрозуміла штука в його лівій руці – підставка для смолоскипів.

Оскільки місто майже повністю залежало від настрою річки, то і в сюжетах представлених в мозаїках чимало морсько-рибно-річної тематики. Це Океан із своєю дружиною Тетіс між ними вигнувся морський змій, а навколо осідлавши рибин плавають чотири Ероси й інші морські мешканці.

Та найбільше мені сподобались риби, що оточують їх із Нептуном. Таких виразних і детально змальованих риб не побачиш навіть на сторінках енциклопедії. Так і бачу, що якась римлянка навчала своїх дітей, показуючи пальцем на кожну рибу окремо.

Різноманітні міфологічні сюжети як то викрадення Європи мали не меншу популярність ніж геометричні візерунки. Схильність міщан до веселого способу життя ілюструє чимало мозаїк присвячених Діонісу і діонісіям.

І звичайно в окремій кімнаті, оточена відеокамерами та з особистим живим охоронцем, ховається всесвітньо відома “Циганська дівчинка”. Від її виразних очей не можна відлипнути напевно так само як і від очей Мони Лізи. В музеї написано, що техніка для їх зображення використовувалась однакова.

Як і всі місця пов’язані з археологією цей музей має свої сумні історії. Так ми ніколи вже не дізнаємось, що насправді робила циганська дівчинка бо приблизно 90% її мозаїки було розкопано чорними археологами. Значна частина іншої мозаїки небувалої краси, повної руху та динаміки танцюючих вакханок на весіллі, була викрадена під час перевезення до музею. Доля всіх світових шедеврів – їх крадуть і ніде не знаходять.

Оскільки колись ці мозаїки вкривали підлоги то і розміри в них відповідні від двох метрів квадратних до майже восьмидесяти.


Не треба казати, що після відвідин я шалено захотіла мозаїку в власній ванній, на кухні і взагалі всюди.

А ще оскільки музей ультра новий то в ньому повно всіляких електронних прикольчиків на тачскрінах по типу відкопайте фрагмент мозаїки і відгадайте звідки він, доберіть потрібні за кольором камінчики і т.п.

В самому Газіантепі на вулиці можна знайти майстрів, що прямо при вас копіюють музейні мозаїки і викладають їх з нового каміння в потрібному вам розмірі. Звичайно, найбільшим попитом користується “Циганське дівча”.


  1. Лиля и Сережа коментує:

    Спасибо за обилие великолепных фото.Ваши улыбчивые мордашки говорят о том,что Вам все очень нравится.А нам ОЧЕНЬ нравится ваше изложение увиденного.КРАСОТА!!!!Целуем.

  2. Людмила Стефановна коментує:

    Присоединяюсь к сказанному Лилей и Сережей!Действительно, излагаете прекрасно,с красивым юмором.создается хорошее настроение у читающего.Музей мозаики очень интересный. У нас уже во-всю буяет весна.Киевляне борются с Ахметовым и Киеврадой против застройки на Андреевском Спуске,кажется-побеждают. Вам крепкого здоровья и хорошего настроения, иновых интересных открытий,

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *