Фортеця Петрі з видом на Лікані

Травень 30, 2012 від Zina

Zina

Вештаючись Боржомі ми несподівано побачили руїни фортеці на схилі правого берега Кури. А, оскільки, кожна фортеця це нова загадка, можливість відчайдушно кудись дертись, а потім насолоджуватись краєвидом, ми пішли не роздумуючи. Хоча подумати було про що, десь за хребтом все ближче і ближче гуркотів грім чергової зливи, а сірі хмари схожі на штормові хвилі вже перевалили за хребет. Але вид з фортеці був вартий затрачених зусиль й повністю мокрого одягу.

[photonav url=’http://wj.in-love-travel.com/wp-content/uploads/2012/georgia/petri-fortress-panorama.jpg’ mode=’move’ popup=’none’ animate=” container_width=” container_height=’500′]

Наша дорога йшла понад річкою прямо по колії залізниці. Зелена трава навколо приваблювала різнобарвних комах, і то тут то там від наших ніг злітали в небо кольорові метелики.



Цілі галявини квітучого чебрецю наповнювали повітря ароматами від яких йшла обертом голова, і лише грім, потроху наближаючись, дещо насторожував.

Від залізничної колії через річку до царського палацу колись вів урочистий білосніжний міст. Зараз прохід по ньому ми не порадимо нікому, й самі з острахом стали лише на перші дошки.


Щоб дістатись до фортеці від вокзалу Боржомі потрібно пройти кілька кілометрів поміж залізничним полотном та Курою вгору течією. Десь за кілометри три Боржомі, а з ним і асфальтова дорога закінчуються. Далі – вздовж залізниці, замок на високій скелі звідси вже видно. Поїзд в Боржомі їздить лише два рази на день – туди і назад, тож можна йти просто по колії. Ще за кілометр-півтори побачите велику бетонну конструкцію, щось на зразок естакади, що утворює над колією широкий дах. Відразу після неї – стежкою ліворуч. Піднімаєтесь вгору схилом до закинутої водопостачальної станції, після неї знову вліво. Непримітна, рідко ходжена туристами стежина виведе вас аж до замку.


Зблизька стає зрозуміло, що повністю вціліла лише стіна що дивиться в бік Боржомі, інші фрагменти добряче заросла кущами й молодими деревами.



Зате вид вниз на річку та вдалечінь на гори відкривався казковий.


Отак сидячи на розвалинах стін ми спостерігали, як вздовж річки на нас насувається злива. Спочатку за завісою дощу зниклі ледь помітні вершини в далені, а потім й схил навпроти на санаторієм в Лікані. Коли перші краплі почали падати на наші голови ми вже бігли стежкою вниз.


Дощик швидко перейшов в повноцінну зливу й на середині спуску ми заховались в старий будиночок біля танкерів старої водопостачальної станції. Там, читаючи книжку, ми дочекались сутінок, але не кінця дощу. Значить доля нам була промокнути до білизни в той день.


  1. МАМА І ТАТО коментує:

    ми за вас дуже раді . Не проти і поплавати де ви зараз
    цілуємо вас скучаємо

  2. Оля коментує:

    Як там красиво!!!

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *