Після величезного парку наші стопи пішли в маленький Ген Юань парк, розташований теж на березі озера Діанчі, але далі від головного Дагуан парку. Це тихе маленьке закинуте місце. В мене склалось враження, що колись тут була чиясь дача, але потім, цього когось розкуркулили і експоприювали маєток.
Зараз це суто пенсіонерський парк. Тут можна послухати персіонерські інструментальні банди і хори, потанцювати чи зробити гімнастику і долучитись до настольних ігор в маджонг.
Щоб поровести час з пенсіонерами потрібно заплатити три юані з носу.
Та найбільше мене здивувала повна відсутність в парку мам з немовлятами у візочках чи на руках. Мабуть як в СРСР відпустка по догляду за дитиною два місяці, а далі на роботу, шановні. А от представники невеличких народностей носять своїх малих в вишитих сумках за спиною.
З Гень Юань відкривається гарний вид на Дагуан парк, колесо огляду та решуту атракціонів і натовпи туристів на іншому березі. Тут чайок годують своєю їжею, залишеною просто на сходах альтанки, що веде до води.
В парку панує тиша і спокій, а ми сидячи на березі одного з каналів, спостерігали за своєрідним життям диких прісноводних креветок.