гора Вітоша

Жовтень 25, 2011 від Bogdan

Bogdan

Перше місце, куди ми збиралися після Софії, був гірський масив Пірін. Коли побачив на саммітпості (до речі хороший англомовний сайт про гори по всьому світу) фотографію його основної вершини Віхрен (2914 м), так і загорівся. ось який красень http://www.summitpost.org/vihren/154973

але за тиждень до нашого приїзду в Болгарію в горах випав сніг, і кам’яні схили Віхрена стали досить небезпечними. та ще й прогноз погоди на найближчий час був невтішний – похолодання і дощі.

тому щоб хоч якось компенсувати нестачу гірського повітря ми з Зіною вчора здійснили тренувальний забіг на гору Вітоша (2290 м). через близькість до Софії (схили починаються відразу за межею міста) туди можна піднятись і спуститись за один день. тож ми вирішили ускладнити собі завдання і зробити це за півдня.

отож ми, озброївшись трекінговими палицями, налобними ліхтариками, теплим одягом і провіантом, вийшли на маршрут о 14.30. підйом починали з села Железница (карта додається). гарний пологий підйом, більша частина якого йдеться пасовищами або ж полонинами з малиною, а вище з афинами і гогодзями.

прогноз погоди обіцяв хмарність і можливий дощ, але це нас не злякало. і як часто буває, за мужність ми були винагороджені, але про це пізніше. спочатку підйом пасовищами

далі невелика лісова ділянка, де чергувались соснові, грабові ліси і березові гаї

досить швидко ми зайшли в хмару, і видимість впала до метрів 20-30. але з таким маркуванням і в хмарі не заблукаєш

а ось і гогодзі

ще на початку хмари, болгари, що спускалися в долину, переконували, наче на горі гарна погода, але якось не вірилось, а даремно. біля 2 тисяч метрів хмари й справді почали розступатись

Чорний Верх – найвища вершина масиву

Vitosha mountain

Vitosha mountain

на вершині:

Vitosha mountain

вниз ми спускались іншим шляхом прямо в Софію. якраз, коли стемніло, ми вибрались на широку мощену дорогу з гірськолижної бази, що повільним серпантином спускалась до міста кілометрів 16 і швидким кроком, горланячи повстанські пісні, посунули донизу. можна було б звичайно пошукати й стежку напряму вниз, але посеред ночі в незнайомій місцевості це все-таки надто небезпечно. вже майже внизу нас підібрала подружня пара і довезла до самісінької станції метро, за що їм велика дяка 🙂

ось карта, по якій ми йшли, сфотографована з монітору ноутбука:

червона нитка маршруту до вершини Чорний Верх і далі на північ до хижі Алеко (правда замість хижі там добряча гірськолижна база), а далі по серпантинній дорозі

Гора Вітоша – місце дуже популярне серед жителів Софії, як лижників чи сноубордистів, так і просто любителів погуляти горами. але за весь маршрут ми не побачили жодного сміття взагалі. отак-от панове українці…


  1. Вікі коментує:

    Ааа! Зіночка підстриглась!

    Ви круті, що за півдня встигли! Такі краєвиди вартують мандрів 🙂

  2. Helga коментує:

    Улюблені! ви найкращі і найгарніші ! Нові зачіски дуже вам пасують!
    Бодику а хто стриг тебе?
    удачі вам!

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *