Хижа дядечка Пана

Березень 1, 2013 від Zina

Zina

Доля містера Пана виявилось до пари його зовнішності. З ранньої юності він почав працювати й брався за найрізноманітнішу роботу плавав на кораблі, що возив цигарки з Сінгапуру в Таїланд, дванадцять років валив ліс в Камбоджі, батрачив десь у В’єтнамі та М’янмі. І ось, п’ять років тому, нарешті назбиравши достатньо грошей, купив землю, вирив два ставки, розбив навколо них садок і побудував дім. Але як кажуть слава і гроші часто приходять, коли вже не потрібні – містеру Пану п’ятдесят років, а тому перспектива з кимось одружитись й мати родину дуже примарна. Відсутність дружини, за давньою батрацькою звичкою, потрошку топиться на дні чарки. Та природній оптимізм і добрий норов не дають йому впасти до самого дна.




Зараз містер Пан – наймит в тайських багатіїв: робить що скажуть, йде куди пошлють кожен день з восьмої ранку до п’ятої вечора. Наступна його мрія, для якої власне і потрібне знання англійської мови – купити човен і возити туристів з континентального Тайланду на острови. Не знаю як з човном, але з англійською ми допоможемо…



Хатинка містера Пана вельми кумедна: прямокутна коробка, обшита з усіх сторін металевими шиферинами, чотирма опорами нависає над городом. Будиночок умовно розділений на три сектори. Першою йде кухня-вітальня де стоїть химерний стіл випилений з суцільного шматка кореню якогось здоровенного дерева, газова плитка з балоном і електрочайник, ідилічну картину доповнюють два гамаки.

Стіна вітальні, що розвернута до моря, відсутня і відкриває вид на город з кокосовими пальмами, мангрові зарості і непролазне сіре болото, в якому гніздяться тисячі маленьких карбів. В другій половині дня через мангри просвічується блискуче від західного сонця спокійне море.



Тонка металева перегородка відділяє від житлової частини помешкання санітарну. Тут стоїть велика пластикова діжка, в яку потрохи накрапає вода з труби, а за нею в самому кутку знаходиться єдина річ зроблена в будиночку на віки – туалет. Решту хатини займає спальня – два настили підняті на метр над землею загальною площею п’ять квадратних метрів кожен. На ближньому від входу настилі стоїть, трохи звисаючи, спальня від нашого намету, що в нічні години заміняє антимоскітну сітку. Між двома настилами біля стіни рівним рядочком на вішачках висить одяг містера Пана, саме той новий, який в нього є, але якого він не носить. 🙂

Доповнюють картину поліетиленові торбини з овочами і фруктами, підвішені під стелею, щоб до них не добрались нічні гості – гризуни.

Ще одна причина, чому містер Пан є такою шанованою людиною в окрузі – власний водопровід, який містер Пан побудував своїми руками з озера на схилі гори неподалік.

Завдяки водопроводу вода подається прямо в хатинку, наповнює ставки поруч, та ще й живить поселення кампучійських гастарбайтерів неподалік.


  1. Лиля и Сережа коментує:

    Зина,не ешь зеленые бананы…Не забывай пронедавнюю историю с манго.Кажется,вы попали в очень радушное место.Всяких интересных Вам приключений!

  2. Вікі коментує:

    Офігенні лілії на ставку ростуть. Дуже гарна місцина!

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *