Море і Кеп

Лютий 12, 2013 від Bogdan

Bogdan

Моря ми не бачили ще з серпневого Батумі. А з того часу, як ми залишили Грузію, воно завжди було десь там попереду. Всю довгу дорогу через степи Казахстану, перевали Тянь-Шаню, морози Уйгурії ми здійснили з думкою, що там попереду нас чекає чудове тепле море. Й ось ми в Кампоті! До моря звідси по прямій всього лише п’ятнадцять кілометрів. Та справа в тому, що камбоджійське узбережжя майже повністю поросле мангровими лісами, й в цих морських джунглях є лише дві оази – Кеп і Сіануквіль, єдині морські курорти Камбоджі. Першим на черзі був Кеп.


Добратися до нього з Кампота дуже просто – як нам сказали в інфоцентрі, квиток на автобус всього 3 долари. Зрештою камбоджійці, що наловчились робити бізнес на західних туристах завжди до ціни додають слово onlyвсього лише, особливо коли підвищують стандартну ціну в два рази. А тим часом 3 долари за 25 кілометрів це в три рази дорожче аніж в Україні, принаймні до нашого від’їзду. Та й взагалі питання автобусу перед нами й не стоїть, на то й є автостоп!

Проїхали ці 25 км ми аж чотирма машинами, в основному в кузовах пікапів. В проміжках між переїздами йшли вперед пішки, по дорозі відбиваючись від нав’язливих водіїв мопедів, що поривались нас підвезти за ті ж 3, а то й 5 баксів з носа незалежно від кілометражу, що залишився. В цей вечір, споглядаючи чудовий захід сонця, я почував себе абсолютно спокійним і щасливим. Все, чого я хотів для себе на той момент, в мене було. А бажання мої були неймовірно скромні – кохана й кохаюча дружина, свобода дій і добре здоров’ячко. А решта… а що решта? Нема де ночувати? Та можна хоч тут під пальмою поставити намет! Їжа? Невеликий запас продовольства в нас є майже завжди – на вечерю й сніданок вистачить. Та й в очах Зіни, як мені здавалось, був схожий спокій і щастя.

Прибули в Кеп ми вже після заходу сонця. Ледь не з боєм відбившись від групи зазивал, яка кожного разу оточує новоприбулих блідолицих й навперебій тягне їх до якогось ґестхаузу, ресторану, тук-туку чи навіть припаркованого поруч мопеду, ми зайнялись пошуком місця для ночівлі, що виявилось зовсім непростою справою. Дорога петляла поміж морем і схилами, порослими якимись густими неприємними хащами, тож ділянку достатньо віддалену, щоб не впадати в око постороннім, й достатньо чисту і плоску, щоб поставити намет, ми шукали добрих пів години.

Й ось ми натрапили на добре освітлену вивіску “Kep tourism information office”. За вивіскою було заросле рівненькою травою й кількома деревами подвір’я, надто велике і темне як на таку організацію – хороша схованка на ніч. А ще на вивісці підстерігали свою здобич два маленькі гекони. Тут треба відзначити, що і я, і Зіна прямо-таки закохані в цих невеличких рептилій! І це не тільки вплив Джеральда Даррелла! Зіна каже, що після вдалого полювання, коли в геконів в боки випирає пузо, вони стають схожі на маленьких кумедних, але блискавично швидких крокодильчиків. Ну а спостерігати за процесом їх полювання поруч з лампою в темряві взагалі суцільне задоволення! Як би там не було, а побачивши двох геконяк на вивісці, ще й на буквах “К” та “М”, ми вирішили, що це подвір’я заброньовано для Кривошеєвої та Матковського, тож сміливо рушили розкладати намет.

А сам Кеп… виявився суцільним розчаруванням – море, хоч і тепле, виявилось брудним, з не надто приємним запахом, пісок на пляжі був якогось брудно-сірого кольору, місцевий “крабовий” ринок був наскрізь туристичним, для блідолицих ціну тут підіймали як мінімум в два рази. А коли я все ж твердо наполіг на нормальній ціні, старша бабця-продавець погодилася, але при цьому дивилася на мене таким поглядом, що я, побоюючись прицільного плювка в мою тарілку, не ризикнув жодного разу відвести погляд вбік.

Кеп може бути цікавий хіба для любителів старих закинутих будівель в стилі постапокаліпсис. В часи панування французів тут був фешенебельний курорт, що в результаті подальших воєн і діянь червоних кхмерів повністю занепав, його багаті просторі вілли розграбовані й спалені, а джунглі знову ввібрали в своє лоно те, що колись було садами й парками.

Затримались ми в Кепі зовсім ненадовго…


  1. Лиля и Сережа коментує:

    Да….видим,что Камбоджа Вам не очень понравилась….Но что-то хорошее и интересное все же там должно быть????Надеемся,что дальше Ваши ожидания оправдаются.А мы будем просить Всевышнего,чтобы у Вас было все для счастья1Любим ,крепко обнимаем!

    • Bogdan коментує:

      І ми вас любимо і обіймаємо. В Камбоджі було багато веселого, але там чим далі від туристів тим краще…

  2. Лиля и Сережа коментує:

    Жаль,что нет фото гекконов…

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *