Несподівані зустрічі

Листопад 5, 2012 від Zina

Zina

Останнім часом мені все більше здається, що то не ми їдемо подорожувати, а подорож їде нашими ногами. Особливо відчутно це при зустрічі з незвичними і незвичайними людьми. Просто постоявши з цими людьми поруч й доторкнувшись до їхньої праці відчуваєш неабияке натхнення. Може ці зустрічі і є справжня вища мета нашої подорожі.


Розповідь про новий для нас досвід треба починати здалеку. З того, що тепер, шановні читачі, ми з Богданом офіційні журналісти. Вітання найкраще передавати особисто. Два гарненькі глянцеві посвідчення з яскравим написом press жирними чорними літерами на жовтому фоні з рідної неньки України для нас привезли буддистські монахи.


“От тобі і раз!” – подумав Штірліц. Виявляється в Україні є буддистські монахи. Отак не приїдеш в Киргизію не дізнаєшся про таких цікавих співвітчизників. Далі коліщатка долі закрутились набираючи дедалі потужніших обертів. Причина яка вирвала цих святих людей власної обителі в селі Паньковка на Луганщині – приїзд вчителя і духовного наставника.

Пройти повз можливість поспілкуватись з буддистськими монахами в природному середовищі так званого Місця Шляху, розташованої зовсім поруч, в передгірному селі Гірська Маївка, ми не змогли.
[photonav url=’http://wj.in-love-travel.com/wp-content/uploads/2012/kyrgyzstan/panorama-gornaja-maevka.jpg’ mode=’move’ popup=’none’ animate=” container_width=” container_height=’500′]
Для потреб общини монахи викупили маленький будиночок в дачному кооперативі. В одній з кімнат облаштували вівтар перед яким проводяться спільні молитви. Першу молитву проводять коли гості переступають поріг обителі, вона слугує за вітання, а останню, таку саму, коли гості вирушають в дорогу.

Молитва починається з запалювання ароматичний паличок перед статуеткою Будди, їх запаху набрались всі килими і подушки в найвіддаленіших куточках будинку. Після паличок йде удар в чашу і починаються ритуальні дії, що складаються з одноманітного наспівування мантри і поклонів.

Окрім вітально-прощальних є ще дві загальні молитви: вечірня і ранкова. Оскільки ми пробули з братами і сестрами разом трохи більше доби, то відвідали геть усі загальні церемонії. Вечірня молитва складається
з того самого наспіву, який супроводжують рівномірні удари в барабани. Повторення мантри під барабани триває безкінечно, аж до поки ти не починаєш співати її разом із буддистами всіма клітинками тіла, й мимоволі наспівуєш її ще добрячу годину після закінчення церемонії. Потім іде читання Лотосової сутри. Для читання всім роздають російськомовні книги і оголошують главу. Хорове повільне читання тексту, що добряче пересипаний незрозумілими словами, створює враження якогось зачарованого царства, від чого по шкірі починають бігати мурашки. Далі в темряві йде медитація, спрямована на усвідомлення прочитаного знання. Медитація завершується роз’ясненям і коментарями учителя. Дійство завершується черговою порцією мантри але вже без барабану.


Вранішня молитва починається за годину до сходу сонця як і вечірня біля вівтаря, а закінчується медитацією і співами на вершині гори в перших променях сонця.

Окрім нас двох на зустріч з вчителем приїхала велика делегація з Алтаю, кілька людей з Казахстану і Росії, ну і звісно ледь не всі киргизькі буддисти. Від натовпу, який розмістився в двох дачних будиночках на ніч, яблуку ніде було впасти. Та ще й за монастирськими традиціями дівчата і хлопчики сплять нарізно, тому це була перша ніч від нашого шлюбу яку ми спали окремо одне від одного.

Як то й ведеться в общинах їли і пили ми всі разом з сенсеєм за одним столом. Наш брат з України приготував справжній узбецький плов.

Ну і на останок кілька слів про окутану міфами постать сенсея. Дзюнсей Терасава – вчитель і духовний наставник наших українських братів буддистів, цікава і непересічна людина. Він народився в Японії в 1950 році і, недовчившись в університеті, прийняв постриг, ставши мандрівним монахом. Головною метою свого мандрування світом Дзюнсей вбачає в припиненні ворожнечі і війн в усьому світі. Діяльність сенсея на цьому шляху починалась з виступів в Індії і акцій присвячених припиненню холодної війни. Цей посланець миру був в у Москві, під час нестабільних часів розпаду СРСР; допомагав розбирати Берлінську стіну; перебував у Багдаді під час бомбардувань 90 року; в Чечні, за часів фази активних бойових дій; був сенсей і в Україні, молячись за мир і нашу свободу на помаранчевому майдані.

Сам же він виглядає спокійною і дуже делікатною людиною, що вміє щиро радіти невеличким радостям як то нові люди, жива музика чи навіть простий чай.

Ось з такою особистістю перетнулись наші долі. Так приємно зустріти людину, що в нашому мінливому світі щиро вірить в свою справу й віддає кожен свій подих боротьбі за мир.

Після зустрічі з учнями в Киргизстані сенсей вирушає до Ірану, де своїми вчинками і акціями протесту намагатиметься спинити черговий військовий катаклізм.


Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *