Ніч на даху будинку Народної партії Камбоджі в Пном Пені

Лютий 3, 2013 від Zina

Zina

Оскільки Сіємріп ми залишили не те що в сутінках, а скажемо прямо в ночі, то до столиці Камбоджі, міста з назвою яку люблять всі школярі, ми дістались десь між першими і другими півнями. Нас висадили в центрі біля якогось невеличкого ринку. Між порожніми чорними рядами по калюжах стрибали щури розміром з невеличку кішку. В мутному світлі місяця їх хутро моторошно відблискувало, а над щурами, калюжами і всім ринком в повітрі стояв густий запах людської сечі. Ласкаво просимо в Пном Пень…


Та варто було пікапу спинитись як звідусіль почали стікатись люди: з’явились перші тук-тукери, а за ними хлопці з мотобайками, нав’язливо пропонуючи власні послуги по довозу непутящих нічних туристів в ґестхауси. Правда придивившись уважно до щербатих посмішок і подряпаних рук люб’язних водіїв в душу закрадались сумніви, чомусь задавалось що запропонований ґест розташований на якомусь пустирі, під мостом чи прямо тут в темному кутку ринку під столами. Сумнівні постаті обступали нас з усіх боків, підбираючись до наплічників.

Закинувши наплічники за спини вийшли на освітлену ліхтарями велику вулицю. В голові лише одна думка, де б тут поспати, а навколо як на зло нема ні парків, ні набережних, ні закинутих будівельних майданчиків. Блоки житлових будинків стоять суцільними квадратами між якими є один прохід з вулиці, який веде в чорне брудне, залите водою і випорожненнями перехожих, подвір’я в середині якого стоїть, як друга лінія оборони, внутрішній квадрат будинків. Вузький прохід тягнеться між двома стінами будинків заставлений усіляким мотлохом, тачками, кошиками і лежаками, на яких під більш-менш цілими навісами сплять закутані в лахміття тіла. З вузького проходу в суцільну темряву будинків то тут то там ведуть вузенькі низькі брудні сходи.

Богдан рушає дослідити дах звичайного житлового будинку в Пном Пені, і приносить кілька новин одна гірша за іншу. По-перше починаючи з другого поверху сходи окупували полчища тарганів, розміром з вказівний палець, які з диким тупотом ліниво втікають з-під ніг, по-друге тут на даху вже спить ціла сім’я, і таргани бігають прямо по тілах. З поспіхом відступаємо від сходів і йдемо геть з подвір’я. Ну його тут спати, ми ще не дійшли до того ступеню кхмерського просвітлення щоб спати разом з тарганами…

Знову виходимо на освітлену вулицю і йдемо нею, роздивляючись закриті крамниці, кафе й якісь офіси. Та от мені в око впадає чотирьох поверховий будинок з написом “Народна партія Камбоджі”. Невеличкий білий будинок приємно вирізнявся від оточуючих споруд наявністю сходів, що починались прямо з вулиці і вели на плоский дах. О третій годині ночі довго думати нема ні сил ні часу – обережно озираємось довкола й підіймаємось сходами.

На середині даху під гордо піднятим прапором Камбоджі на подушці спить тіло загорнуте в брудну ковдру. Ніяких інших ознак життя. Ставимо намет в дальньому кутку під самісінький парапет й спокійно спимо залишок ночі.

Ранковий вид з даху будинку переконливо свідчив, що спали ми і правда десь в центрі міста.


А ще виявилось, що наш дах дуже добре пристосований для спання бо на нього виведена вода якою ми не погребували вмитись й почистити зуби. Разом з нами пальцем правої руки чистив зуби молодий хлопець, що всю ніч проспав під прапором. Хлопака дуже приязно поставився до нового сусідства й намагався стрельнути в нас цигарку, а розведені в сторони руки в жесті “вибач, цигарки нема” й щира посмішка Богдана остаточно переконали сусіда в думці що перед ним такі самі ніщеброди як він. Посміхнувшись ще раз хлопець показав що йде їсти а потім на роботу і побажав нам доброго дня, мабуть вирішив що ми ще довго будемо сусідами на цьому даху.

Але Пном Пеня з нас було достатньо, ми спакувались, поїли і пішли пішки з столиці геть, на щастя виявилось, що потрібна нам південна дорога починається прямо за двадцять метрів від нашого будинку.


  1. Вікі коментує:

    Кльове ви вибрале місце для ночівлі!

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *