Новий член зграї

Березень 13, 2013 від Zina

Zina

Фулмуна ми вперше побачили біля будинку сестри містера Пана. Щеня мирно спало під лавою, до якої було прив’язане червоною подарунковою стрічкою. На його білій мордячці можна було прочитати повне буддійське відречення від буденності і всіх проблем світу. Останні матеріалізувалися у вигляді зграї комарів, що завзято пила з собаки кров. Після детальнішого огляду було встановлено, що щеня – біле, хлопчик, має одне чорне вухо, незліченну кількість бліх і купу темносірих плямок на пузі, що наводять на думку про предка долматинської породи.


З легкої руки ми з Богданом того ж вечора назвали собаку вельми китайським ім’ям – Full moon (повний місяць) на честь супутника Землі, що якраз сяяв у всій красі, а також мого улюбленого тайського слабоалкогольного напою з однойменною назвою. Оскільки на відміну від усіх інших англійських слів це словосполучення містер Пан вимовляв напрочуд чітко, ім’я прижилось.


За час нашого спільного життя Фулмун викинув кілька цікавих фокусів. Як і всі малі щеняки він влаштовував вокальні вправи, сповнені неймовірної туги і жалю, якщо лишався сам вдома. Обдарований від природи сильним голосом малий домагався такої потужності звуку, що луна відбивалась від гір неподалік. Думаю, про наш вихід з дому знали всі камбоджійці і тайці в радіусі трьох-чотирьох кілометрів від будинку містера Пана. Рятувало тільки те що на більш як десять хвилин Фулмуна не вистачало, і, забувши про все, він спокійно йшов спати.


Наступним фінтом було плавання. Малий кілька разів катався з нами човном за стеблами лілій, які ми збирали на обід, і не виказував особливої зацікавленості в процесі. І ось в один чудовий день він лишився на березі, а ми спокійненько попливли човном. Серенада покинутого собаки почалась вже за три метри від берега. Ну ні, подумали ми, хай вже посидить трошки, продовжили плавання. І відданий нам пес кинувся в воду. Він припустився лише однієї стратегічної помилки, поклавшись на водні рослини, що на перший погляд здаються щільним килимом, а насправді є густим переплетенням плавучого коріння. Перший крок і собака завис – лапи провалились в воду а під пузом і грудною клітиною почали звиватись гнучкі стебла. Тут і не підеш, і не попливеш. З грудей Фулмуна вирвався спочатку здивований, а потім зляканий гав! Обдираючи собі пахви і пузо в кров щеняка героїчно продовжував рватись вперед до човна.
Наші серця не кам’яні, тож ми повернули до малого. Витягнутий в човен собак влаштував нам зустріч як після місячної розлуки й завзято витерся об мою спідницю.


Та прогулянка човном не лишилась поза собачою свідомістю. Тепер кожен наш підхід до води підлягає уважному спостереженню. А Богданові заняття плаванням стали справжньою катастрофою. Варто Богдану зайти в воду глибше ніж по коліна, як на березі починаються багатодецибельні стогони всіма покинутого, забутого, самотнього пса. На відчай Фулмуна ніяк не впливає моя присутність – він в розпачі. Витримки вистачає на кілька хвилин і “Чіп і Дейл поспішають на допомогу” – собака кидається в воду рятувати Богдана.


  1. и.а. коментує:

    Чудо, как хороши!

  2. Вікі коментує:

    Прикольний цуца! Забирайте його з собою 🙂

  3. Vovko коментує:

    Песик-Бомбесик 🙂

  4. Vovko коментує:

    хм… на фотці дядечко в розпарованих в’єтнамках…це з метою економії ресурсів(якшо одна з пари рветься, то другу парують з іншої пари), чи в’єтнамки не такі вже доступні для пролетарного люду?

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *