1. Звірі нашої домівки

    Березень 3, 2013 від Zina

    Zina

    Навколо домівки містера Пана в день і в ночі водиться усіляка різнокаліберна звірина. По зарослих водяними рослинами озерах кожен ранок крокують обережні білі чаплі, вони швидко кидають всі справи й відлітають геть, якщо наблизитись до них більш як на п’ятдесят метрів. Цим вони трохи нагадують незайманих дівчат, що в перше в житті вирішили скупатись голяка, а побачивши сторонніх спостерігачів втекли геть забувши на березі весь одяг.

    (more…)

  2. Хижа дядечка Пана

    Березень 1, 2013 від Zina

    Zina

    Доля містера Пана виявилось до пари його зовнішності. З ранньої юності він почав працювати й брався за найрізноманітнішу роботу плавав на кораблі, що возив цигарки з Сінгапуру в Таїланд, дванадцять років валив ліс в Камбоджі, батрачив десь у В’єтнамі та М’янмі. І ось, п’ять років тому, нарешті назбиравши достатньо грошей, купив землю, вирив два ставки, розбив навколо них садок і побудував дім. Але як кажуть слава і гроші часто приходять, коли вже не потрібні – містеру Пану п’ятдесят років, а тому перспектива з кимось одружитись й мати родину дуже примарна. Відсутність дружини, за давньою батрацькою звичкою, потрошку топиться на дні чарки. Та природній оптимізм і добрий норов не дають йому впасти до самого дна.


    (more…)

  3. Корисні знайомства в Тайланді

    Лютий 21, 2013 від Zina

    Zina

    Ми осіли на рибній фермі проїхавши всього лише 10 км від кордону з Камбоджею. Від моря невеличкий будиночок закритий непролазними мангровими заростями і рядом кокосових пальм, а від дороги – двома довгими ставками, заростями бамбуку і поселенням камбоджійських гастарбайтерів.


    (more…)

  4. Камбоджійсько-Тайський кордон

    від Zina

    Zina

    Перетин Кабоджо-Тайського кордону був нескладним але тривалим й нервовим. Нервів нам додав повний автобус російських туристів, що штовхались, пхались без черги поперед батька в пекло, голосно розмовляли про відсутність тапочок в місцевих готелях й пили пиво – поводились як “класичні російські туристи”.

    Перед нами в віконечко з написом “виїзд” простягли два паспорти двоє тайців, з одного з паспортів нахабно стирчала купюра в двадцять бат. Одним натренованим рухом бати перемістились з документів в стіл, а замість них швидко з’явились дві печатки, тим самим рухом паспорти були повернені власникам. “Цікаво що зроблять з паспортами двох туристів в яких не лежать 20 бат.” – подумала я…

    Нічого з нами і нашими паспортами не сталось, з нас навіть не вимагали грошей, з нас вимагали відбитки пальців. Боже, яка абсурдності вперше в житті здавати відбитки пальців на кордоні Камбоджі, мене пробирав сміх який випирав назовні через дурнувату посмішку. В кримінальному раю, яким була, є, і, мабуть, буде Камбоджа, відбитки пальців знімають в приїжджих туристів. Тайці за 20 бат (менше ніж 1 долар з тушки) спокійно “оминули” процедуру. Очевидно прикордонники й поставили сканер для відбитків з єдиною метою збирати мзду з усіх, хто не хоче засвітитись на кордоні.

    Через кордон бігали діти, й ходили люди з пакунками, а погляди хлопців в кашкетах в цей час ілюстрували внутрішнє самовдосконалення через обітницю мовчання і глибоку медитацію спостереження. Отакий кордон на замку.

    Тайський прикордонник подивився на наші паспорти і ні гу-гу. Мовчки поставив штамп і сказав “наступний”. А ми пішли вздовж дороги, де машини їздять як на Кіпрі – з неправильної сторони, але спиняються від першого ж помаху руки, який трактують як автостопний жест.

  5. Bye-bye Cambodia або католики Кох Конгу

    Лютий 20, 2013 від Bogdan

    Bogdan

    Якось ще на початку нашого автостопу Камбоджею до нас підійшов молодий хлопчина й задав запитання, яке ми чули вже багато-багато разів:
    – Тук-тук до автовокзалу?
    Ми знову пояснили, що тук-тук до автовокзалу нам абсолютно не потрібен, бо грошей на автобус в нас й так немає. Реакція це на наше пояснення в людей буває двох видів, або вони швидко йдуть геть, немов боячись підчепити якусь заразу безгрошів’я, або продовжують засипати нас абсолютно непотрібними нам порадами. Реакція хлопчини була зовсім інша – спочатку він зник на кілька хвилин, а потім повернувся з ручкою й аркушом паперу А4 й почав виводити заокруглені кхмерські літери.

    Напис кхмерською “Ми не маємо грошей, але нам дуже потрібно їхати” не надто допоміг на практиці автостопу, але припідняв нашу віру в камбоджійців й поповнив нашу невеличку колекцію дорожніх сувенірів.

    А тим часом перед тайським кордоном на нашому шляху було останнє камбоджійське містечко – Кох Конг. Тут ми вирішили заночувати й вже наступного дня їхати в Тайланд.
    (more…)

  6. Злодюжки Сіануквіля

    Лютий 18, 2013 від Bogdan

    Bogdan

    Спокійна провінційна атмосфера Кампота так нас затягнула, що ми й не помітили, як невпинно наближався кінець дії наших камбоджійських віз. Тож, коли до їх завершення залишалось всього днів п’ять, ми нарешті рушили на головний пляжний курорт Камбоджі – Сіануквіль, який ще справедливо можна назвати кхмерською столицею злодіїв.

    Столиця Камбоджі Пном Пень теж славиться своїми злодіями, але там їх улюблений промисел – роз’їжджати на мопедах й на ходу виривати з рук чи ший необачних туристів їхні пожитки, якщо вдалось – газу, і шукай вітру в полі. Тож правило №1 в Пном Пені – закріпити всі речі на собі так, щоб зняти їх було не просто, а самі прикраси чи дорогі гаджети були непомітні.

    В Сіануквілі злодії орудують переважно на пляжах, підстерігаючи тих, хто пішов купатись, залишивши речі, або просто заснув чи замріявся, хоча в будь-яких туристичних місцях цього міста, особливо в темну пору доби, я б теж не почував себе в безпеці. Дуже часто від зайвого майна туристів позбавляють місцеві дітлахи, які досконало оволоділи цим ремеслом. Об’єктом їх зазіхання може бути, що завгодно, чи вірніше все що погано лежить, починаючи від дорогої фотокамери й закінчуючи старими шльопанцями або недопитою пляшкою пива. Воно й зрозуміло – в хазяйстві все знадобиться! Відверто кажучи, ми й самі ледь не стали жертвами малих злодюжок…
    (more…)

  7. Переїдання манго

    Лютий 14, 2013 від Zina

    Zina

    В Кампоті на улюбленому ринку нас чекала несподіванка – з’явилось багато стиглих м’яких жовто-помаранчевих манго. Закономірно зі збільшенням пропозицій ціна на природні кулінарні шедеври впала майже в два рази. Звісно ми не могли встояти.
    (more…)

  8. Море і Кеп

    Лютий 12, 2013 від Bogdan

    Bogdan

    Моря ми не бачили ще з серпневого Батумі. А з того часу, як ми залишили Грузію, воно завжди було десь там попереду. Всю довгу дорогу через степи Казахстану, перевали Тянь-Шаню, морози Уйгурії ми здійснили з думкою, що там попереду нас чекає чудове тепле море. Й ось ми в Кампоті! До моря звідси по прямій всього лише п’ятнадцять кілометрів. Та справа в тому, що камбоджійське узбережжя майже повністю поросле мангровими лісами, й в цих морських джунглях є лише дві оази – Кеп і Сіануквіль, єдині морські курорти Камбоджі. Першим на черзі був Кеп.

    (more…)

  9. Ферма в Такчу

    Лютий 6, 2013 від Zina

    Zina

    Автостоп сільськими камбоджійськими дорогами чудовий! Хоч трафіку майже немає, та час від часу проїжджають невеличкі вантажівки чи пікапи, й водії, як правило, не мають нічого проти кількох білих на додачу до різношерстої компанії, що вже й так їде в кузові.
    Доїхавши до потрібного повороту ми поплентались засипаною розпеченим піском дорогою до річки, біля якої має бути ферма нашого нового кхмерського друга.

    (more…)

  10. Ніч на даху будинку Народної партії Камбоджі в Пном Пені

    Лютий 3, 2013 від Zina

    Zina

    Оскільки Сіємріп ми залишили не те що в сутінках, а скажемо прямо в ночі, то до столиці Камбоджі, міста з назвою яку люблять всі школярі, ми дістались десь між першими і другими півнями. Нас висадили в центрі біля якогось невеличкого ринку. Між порожніми чорними рядами по калюжах стрибали щури розміром з невеличку кішку. В мутному світлі місяця їх хутро моторошно відблискувало, а над щурами, калюжами і всім ринком в повітрі стояв густий запах людської сечі. Ласкаво просимо в Пном Пень…

    (more…)