По-китайськи в місті Іллі

Листопад 21, 2012 від Zina

Zina

Опинившись в першому великому (а по китайським міркам маленькому) містечку Іллі ми зрозуміли дві речі:
1. Нам терміново потрібна карта!
2. Ми поїхали, а точніше нас повезли, зовсім не по тій дорозі, яка прямує від кордону до столиці Уйгурського округу – Урумчі. Та ще й працівник банку що ледь-ледь говорив англійською почав робити чудернацькі паси руками намагаючись пояснити, що там між нами і Урумчі такі великі гори. А от пояснити як вибратись з міста пішки він відмовився, зробивши великі-великі перелякані-перелякані очі.
Далі була пробіжка містом в пошуках когось хто розмовляє англійською і може нам пояснити де купити карту. Зайняло це приблизно годину. Наступну годину ми шукали вай-фай.

Саме в місті Іллі на запилених китайських вулицях між скляних бізнес центрів і незрозумілих магазинів почалось наше справжнє дослідження країни.

Тут їздить купа кумедного транспорту: маленькі машинки на трьох колесах, великі на трьох колесах, електромобілі, електромопеди, електровелосипеди, і таке ж тільки з двигуном внутрішнього згорання чи на ножному приводі. Цих мініатюрних засобів пересування рівно стільки ж скільки й звичайних автівок. І поводяться на дорозі вони не менш нахабно. Про те, що пішоходів можна пропускати, тут, схоже, ще не довідались і все це колісне розмаїття їде без перестану. Перехід вулиці на пішохідному переході без світлофора створює справжню проблему, як в мультику “Знайти Немо”: “Виплив з коралів і назад, виплив… і назад, виплив і назад”, хоча із світлофором теж не краще.
До мовчазного ігнору пішоходів долучаються і місцеві регулювальники. Їх погляд летить десь над вашими головами не опускаючись до проблем простих смертних українських туристів.

На вулиці повно людей в медичних масках. Найбільше мене лякали одноразові маски схожі на ті що вдягають хірурги в лікарнях. Але крім них є купа розмальованих м’якеньких флісових, і, я думаю, писк моди – вовняна маска, що спереду затуляє рота і носа, а з боків в’язаними котиками чи зайчиками затуляє вуха. Коли дівчатка в таких масках пробігають повз тебе здається що вони весь час посміхаються.
Іноді зустрічаються китайці в тоненьких латексних хірургічних рукавичках. Вдягнені рукавички разом з масками виглядають так ніби місцеві чи то лікарі, чи то патологоанатоми щойно вийшли з операційної кудись на двір поїсти і просто полінувались перевдягатись.

Зорієнтувавшись на карті міста і на карті округу ми вирішуємо “Ні кроку назад!”, якщо долі було потрібно завезти нас на національну трасу 218, що петляє двохсотма кілометрами південніше від основної автомагістралі, то так тому і бути. Як мантру повторюємо магічні слова “мейо чеен”, які перекладаються як “без грошей”, бо саме їх ми будемо проказувати тепер всім водіям перед посадкою в машину.


Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *