По листам читачів)))

Грудень 18, 2012 від Bogdan

Bogdan

Тут наш друг Дзен з Мінська в коментарях задав чимало запитань, на які, мабуть варто відповісти окремою публікацією.
Щоб не переповідати запитання просто процитую його коментар:

Багдан ды Зіна!
Ну вось добра тут хоць нешта растлумачана, але вазьміце калі ласка й напішыце нармальна падрабязна зразумела –
– з дапамогай чаго канкрэтна рашыліся на гэткае падарожжа;
– і на якое гэткае, надпісу “в Азію” спачатку не было, якая Азія ёсьць мэтай і ці канчатковай;
– адкуль бяруцца грошы (350 на месяц гэта добра калі едзеш на 3 месяцы – а вы ўжо недзе шлындаеце больш за год і спыняцца не зьбіраецеся; нават калі вы здаеце кватэру – вы ўзялі грошы за год наперад? ці дзе як вы іх атрымліваеце ў сваіх пустэдьнях гобі?)
– якія такія падпрацоўкі, на якіх вы аказваецца зарабляеце, чаму я пра іх першы раз словы бачу, колькі вас чытаў – ні разу не было нічога такога (хаця вядома прачытаў ня ўсё, але.)
– ну і ўсялякія іншыя падрабязнасьці – адкуль у пустэльнях Гобі ў вас пастаянна халяўны нэт; як такі бяруцца візы, на якія чамусьці седзячы ў Менску-Кіеве трэба здаваць кіпу дакумантаў ў амбасаду й чакаць пару тыдняў, а ў пустэльнях гобі іх раздаюць на мяжы першым стрэчным; ды іншыя бытавыя падрабязнасьці.
Ёлыпалы, ЗіБагда-ны – расказвайце ж больш падрабязна зразумела, а ня толькі фоткі прыгожыя фоткайце!

Мабуть, питання цікаві, тому постараюся відповісти…

Отже почнемо по порядку:
– з дапамогай чаго канкрэтна рашыліся на гэткае падарожжа;
Ну-у-у, мабуть головна причина – шило в дупі! Так-так саме шило в дупі нас ганяло свого часу – мене по Карпатам, Зіну – в Крим і Ольвію. Потім шилу в дупі ставало все тісніше й тісніше на рідній землі, хотілося чогось далекого й незвіданого. Й справжня клаустрофобія почалась у наших шил в дупах під час роботи в офісах з кондиціонерами. Хоч особисто в мене робота була досить непогана, ненапряжна й місцями навіть цікава, але шило в дупі кожного дня крутилось-вертілось й тягнуло кудись подалі від насиджених місць.

Тому впевнено можна сказати, що у всьому винне наше шило в дупі! А ще добряче допоміг чудовий портал http://www.couchsurfing.com/, з якого ми прийняли в себе в дома немало закордонних гостей і загорілись натхненням і вірою в можливість нашого задуму.

Десь так… але звинувачуйте в усьому шило в дупі!

Йдемо далі:
– і на якое гэткае, надпісу “в Азію” спачатку не было, якая Азія ёсьць мэтай і ці канчатковай;
Дуже цікаве запитання, відповіді на яке я, щоправда, не знаю.
Насправді Азія зовсім не є метою і ніяка інша географічна точка не є нашою метою, тим більш кінцевою. Для нас відвідання певних місць чи якихось туристичних об’єктів зовсім неважлива. В інтернеті можна знайти фотографії й детальні описи, мабуть, всіх більш чи менш визначних місць на планеті, ну принаймні більшості з них. Ми їздимо з Куньміня в Ліцзян чи з Луан Намта у В’єнтьян не тому, що очікуємо побачити там щось неймовірне, а тому що оце неймовірне швидше за все трапиться десь по дорозі. Сам процес подорожі для нас найбільш важливий, а кінцева й початкова точки це щось без чого просто неможливо обійтися.

Тож “в Азію” це не більше ніж напрямок, який ми вибрали з різноманітних причин, в основному більш практичних, як то простота отримання віз, клімат, якісь особливості місцевих культур і таке інше.

Наступне:
– адкуль бяруцца грошы (350 на месяц гэта добра калі едзеш на 3 месяцы – а вы ўжо недзе шлындаеце больш за год і спыняцца не зьбіраецеся; нават калі вы здаеце кватэру – вы ўзялі грошы за год наперад? ці дзе як вы іх атрымліваеце ў сваіх пустэдьнях гобі?)

Окей, пряме питання – пряма відповідь.
Колись на якомусь форумі був запис про те, як автор десь зустрів якогось матьорого британського мандрівника, який подорожує от вже кілька років і.. рік подорожей цьому мандрівнику, хоч як він економить, обходиться щось в 16000 доларів. Відразу ж набігла купа “експертів” й почала вторити: “Так, так! Це ще дуже дешево!”
Коли ми стартували в жовтні минулого року, наш бюджет на двох складав 5000 доларів, які ми багато місяців складали до купи, й я страшенно боявся, що вони швидко закінчаться, бо ж де 16 тисяч на одного, а де 5 на двох!
Практичний результат – за перший рік ми потратили рівно половину – 2500 доларів, з яких 500 баксів пішло на всякі ліві речі, як то хостинг цього сайта, ремонти ноутбука чи квитки на літак після того як ми опинилися в пастці на Кіпрі і таке інше.
Тобто на рік власне подорожі ми витратили по тисячі баксів з носа. Поспішу наперед відповісти на зустрічні запитання: так, ми харчуємось дуже навіть повноцінно і смачно (як правило), і ні, ми не виглядаємо як волоцюги, швидше як європейські бекпекери, хіба що я більш неголений.
Наш недавній компаньйон, про якого ми ще напишемо, Іван пустився в мандри з Воронежа до Індонезії, маючи в кишені лише 500 доларів. І я не маю жодних сумнівів, що йому під силу досягнути мети з цією сумою.

Наступне:
– якія такія падпрацоўкі, на якіх вы аказваецца зарабляеце, чаму я пра іх першы раз словы бачу, колькі вас чытаў – ні разу не было нічога такога (хаця вядома прачытаў ня ўсё, але.)

Насправді, ми за цей час ніде не працювали, хоча мали такі можливості в Туреччині і в Китаї, тож жодних поступлень в бюджет, окрім хіба що відсотків на залишок в банку, в нас за цей час не було.
Хоча окрім нашого блогу ми пишемо ще до дуже цікавого проекту – вітчизняного варіанту ґайдбуків Lonely planet – Puteshester. За це ми поки нічого не отримуємо, але працюємо з розрахунком отримати профіт в майбутньому, оскільки проект ще не стартував. До речі, good authors required!

– ну і ўсялякія іншыя падрабязнасьці – адкуль у пустэльнях Гобі ў вас пастаянна халяўны нэт; як такі бяруцца візы, на якія чамусьці седзячы ў Менску-Кіеве трэба здаваць кіпу дакумантаў ў амбасаду й чакаць пару тыдняў, а ў пустэльнях гобі іх раздаюць на мяжы першым стрэчным; ды іншыя бытавыя падрабязнасьці.

Ну з інтернетом в пустелі Гобі було не так вже й просто. В уйгурських містах знайти wifi було ду-у-у-уже складно, тому за той час у нас публікацій майже немає. Але як правило знайти його можна.. в ідеалі зовсім халявний безпарольний, а на крайній випадок можна один раз замовити чай чи пиво в дорогій кафешці з вайфаєм, а далі сідати на лавочку навпроти і користуватись ним як халявним – пароль то вже відомий.

Щодо віз ти правильно підмітив, наприклад китайська віза в Києві робиться дуже-дуже напряжно, довго й дорого, в той час як в сусідніх з Китаєм Таджикістані-Казахстані чи в Лаосі-В’єтнамі цей процес значно легший, швидший і дешевший. Якщо ж перерахувати по порядку, то ще в Києві ми зробили болгарську візу, яка дозволяє транзит Румунією. Македонія в туристичний сезон була безвізова, Туреччина – віза на кордоні за 20 євро й 2 хвилини, Північний Кіпр – безвізово. Грузія, Вірменія, Карабах, Росія, Казахстан, Киргизстан – безвізово. Китайську візу робили в Бішкеку, а мабуть варто було в Алма-Аті, бо в Бішкеку вийшло дорого, хоч і швидко й просто. Лаоська віза на кордоні описана в попередній публікації. А сьогодні ми отримали наші тайландські візи, що зараз і відсвяткуємо вечерею з клейкого лаоського рису (5 грн), двома сомами грам на 700 (12 грн), вязкою бананів (4 грн) і дуже смачним місцевим пивом Beerlao (10 грн).

Все Зіна кличе вечеряти! Здається якраз встиг про все написати. Не сумуйте!

ПС. Дзен, сподіваюсь мені вдалось задовільнити твою цікавість, а якщо ні то запитуй далі 🙂


  1. Zaychenya коментує:

    як будете на Пхукеті, передавайте вітання Олександру Левицькому (https://www.facebook.com/oleksandr.levytskyi). Дуже він хороша людина, може стане вам в нагоді: http://www.bpclub.ru/topic/5788-%D0%B2%D0%BF%D0%B8%D1%88%D1%83-%D0%B2-%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%85-%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F/page__st__280#entry342058

  2. Людмила Стефановна коментує:

    Богдан,нам тоже интересны эти вопросы и твои ответы. Но ты не вспомнил еще один отвег-это Ваше умение пользоваться словами-“денег нет”. Не зря же Вы выучили эти слова по -китайски,правда?Удачи Вам и успехов!

  3. dzienn коментує:

    Дзякуй, Багдане! 🙂 Моцна ўражвае прыклад кітайскай візы.
    Пра вайфаі ў прынцыпе было зразумела – але вось блін знайсьці іх у Менску не на шмат прасьцей за тыя гобі..
    Значыцца вы паклалі амаль усе грошы на картку (яку?) і швэндаецеся з памяняным у якім цывільным месцы мінімумам да наступнага цывільнага месца, дзе можна зноўку памяняць.

    Хостынг сайту зьдзівіў. Я думаў ён даўно пакрываецца рэклямай ды пісанінай на замову.

    Не хапае любога прыкладу паездкі-пражываньня між пунктамі Ахмантарабан – Бэндэ-уйчы. Ціпа ў Ахмантарабане начавалі на канапе сёрфэраў, таму бясплатна, елі тройчы за два дні ў кафэшцы – 25 баксаў, на гарадзкі аўтобус – 2 баксы; потым ехалі бясплатна на фурах і мулах да Бэндэ-уйчы 4 дні-5 начэй. Начавалі ў намёце 1 раз, у матэлях два разы (10 і 20 баксаў), у сялян-пастухоў 2 разы; елі у матэлях 4 разы (10 + 3 баксаў і бясплатна + 5баксаў). Саўна 6 баксаў. Віза 20 баксаў; узятка паліцэйскаму 10 баксаў, уласьнік рэстарацыі падараваў 30 баксаў. 🙂
    Дзесьці раз-пораз вы часткова пра гэта пісалі – але як будзе час, калі ласка, вазьміце ўзгадайце любы паказальны адцінак шляху, ці вазьміце сьвежы, і раскажыце вось так падрабязна О:-)

    Такі да – пра “няма грошай” цікава 🙂 Хаця гэта сапраўды трэба ўмець, і наўрадці можна навучыцца 🙂

    ну і гэта.. добрай раніцы! 🙂

  4. dzienn коментує:

    Вам сумно й не має що робіти? є прагненя до мандрів але не стачає ведів та хоробрости?
    Шило в дупі! Рекомендації найкращіх дуповодів євразії!

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *