Про китайську кухню без матюків

Грудень 3, 2012 від Bogdan

Bogdan

Чи знаєте ви китайську кухню? Ні, ви не знаєте китайської кухні… Китайська кухня з самого Китаю виглядає неосяжною. Здається, тут місяцями кожного дня можна їсти інші страви і все одно залишиться щось неспробуване. Та якби там не було, в нас вже встигли скластись певні смаки й полюбитись певні страви, про що й буде ця оповідка.


Почати варто мабуть з початку – з Уйгурії. Уйгурська кухня насправді є частиною кухні середньоазіатської. Ті ж плов, лагман, манти і т.д. Плов уйгурський однозначно смачніший ніж киргизький, та й взагалі уйгурські варіанти середньоазіатських страв дуже-дуже смачні, й сподобались нам значно більше, аніж їх казахські чи киргизькі аналоги. Щоправда хваленої китайської дешевизни в Уйгурії ми не помітили, тарілка будь-якої їжі там коштувала 20 юанів (25 гривень), що цілком співрозмірно українським цінам в придорожніх кафешках.

На сто відсотків китайську кухню ми почали вживати починаючи з провінції Ґаньсу. Треба сказати, що китайці їдять дуже багато і дуже швидко. Ще обідаючи з нашими водіями в придорожніх кафешках, ми спостерігали, як повні велетенські миски, що цілком можуть іменуватися тазіками, різношерстої китайської їжі зникають всередині невеликих гуманоїдів з розкосими очима. Поки китаєць встигав втоптати ще й добавку, ми якраз добирались до середини першої миски. Мабуть китайці не жують, а відразу ковтають. На це вказує і те, що китайська їжа в основному варена і якомога м’якіша, смаженого багато, а сирих салатів взагалі немає. Також тут немає хліба, лише м’які булочки на пару, або солодкі хлібці, схожі на кекси. А ще китайці їдять строго по розкладу, так о першій годині дня всі кафешки й ресторанчики переповнені, місця не знайдеш, та вже через годину – вибирай столик який захочеш.

Ввечері ж відкриваються дві категорії закладів, яких не знайдеш вдень. Перша – ресторанчики зі стравами з продуктів моря – всілякі риби, креветки, молюски і т.д. Також на вечірні вулиці китайці вивозять мобільні кухоньки на візках – справжнісінька вулична їжа, на вулиці готується, на вулиці й споживається. Готують на цих візочках прямо на очах, вибір велетенський – китайські пельмені, локшина й рис з різноманітними овочевими добавками, смажена картопля, всілякі супчики. Ціни на таку вуличну їжу від 3 до 6 юанів.

Та щоб знайти найдешевшу, найсмачнішу і найсвіжішу їжу, рекомендую відвідати китайський базар. Тут продається все, чи майже все, починаючи з свіжих фруктів і овочів і закінчуючи якою завгодно готовою їжею по найкращим цінам. Наприклад саме на базарі ми знайшли найсмачнішу і найсвіжішу солодку випічку.

Вперше ж гуляючи по китайському базарі, ми побачили велетенську чергу, людей так під тридцять. Тут готували й тут же продавали печену качку по 20 юанів (25 грн) штука. Хм.. Така черга не просто так, мабуть варто спробувати. Ми потратили хвилин двадцять, чемно відстояли всю довжелезну чергу, й не пожаліли! Качка була відмінна!

Готують її в металевих циліндрах висотою приблизно метр, діаметром пів метра, з кришкою зверху й великим отвором внизу. Випотрошені й посолені качки вішають по 8-10 штук на гаки всередині циліндра, знизу підкладають миску з розжареним вугіллям й закривають циліндри кришкою. Качки рівномірно обпікаються з усіх сторін, оскільки жар йде і знизу, і від металевих стінок. По мірі готовності рум’яні соковиті качки виймаються, тут же розрубуються здоровенним ножем на маленькі шматочки й запаковуються в папір. В їжу йде все окрім дзьоба й дупки. Смакота просто неймовірна!

Фрукти в Китаї люблять, їдять їх багато, й коштують вони дуже мало. Банани й мандарини ми купуєм +/- по 3 юані за кіло. А ще тут є багато екзотичних фруктів, а є й такі які ми пробувати не ризикнули.

А можна знайти й відверту бридоту. Хоча мені здається, китайці такого не їдять. Їжа суто для туристів.

Найпопулярніша, мабуть, їжа в Китаї це звісно ж тофу – прямокутні соєві биточки. Їх теж є багато видів, але на наш смак вони градуюються від “м-м-м.. ненайгірше, що я їв.. кілька шматочків можна з’їсти” і до “а-а-а!!! тут смердить тофу!!! втікаємо звідси пошвидше!!!”

А от китайський чай це смакотаа-а-а! Про чай варто буде написати окремо, звісно ж якщо не забудемо й вистачить часу. А поки лише скажу, що по місцевому чайному ринку можна ходити годинами, нюхати й пробувати різновиди цього прекрасного напою, різних видів якого тут дуже і дуже багато.



В перший же день по нашому приїзді в Куньмін ми навмання вибрали ресторанчик з зеленою вивіскою, китайськими ієрогліфами і арабською в’яззю. Відразу скажу, що цей заклад став нашим улюбленим в місті, й потім ми ще багато разів заходили до нього поживитись. Як виявилось, це ресторанчик народу хуй. Ні-ні, це зовсім не матюк. Але якщо в когось алергія на цілком літературне слово “хуй”, то рекомендую припинити читання прямо зараз, поки вас не обсипало. Хуй – це китайські мусульмани. Й надалі ми іменували цей заклад “хуйовим ресторанчиком”, хазяїв закладу, як і всіх представників цього чудового народу ми називали “хуйцями”, а їх фірмову страву – “хуйовою лапшою”.

Хуйова лапша готується тут же при відвідувачах, лапшовий майстер бере шматок тіста і починає вручну розтягувати його, роблячи цим тістом неймовірні кульбіти, перекидаючи його з руки в руку, підкидаючи в повітря, поки не получиться довга кругленька локшина.

Інший спосіб – настругати на терці короткі й товсті макаронини. Далі локшина вариться в кип’ятку, після чого заливається гострим м’ясним бульйоном. Все це зливається в велику миску, об’ємом не менше літра. Поруч на столику стоять мисочки з нарізаною цибулькою, капусточкою, м’яткою і всілякими маринованими хуйськими сумішами, які відвідувач на свій смак добавляє до локшини. Ця локшина – справжня фірмова страва і взагалі візитна картка всього хуйського народу. А найприємніше – ціна в 7 юанів (майже 9 грн) зо літрову миску.

Окрім хуйової лапші також можна спробувати багато інших хуйських страв. Ось наприклад до вище згаданої локшини ми замовили хуйовий суп з помідорками і яйцем (10 юанів), до якого нам принесли здоровенну миску рису.

А ось інша хуйська страва – рис з м’ясом і негострим перчиком, до якої нам добавили невелику мисочку з маринованою капустою і дві мисочки бульйону. Ціна всього лише 12 юанів.

Ще варто додати, що китайська їжа все ж досить незвична для наших українських шлунків, тож варто бути з нею дуже обережними, особливо на початку. В Зіни двічі були серйозні розлади травлення, але обидва після вживання багатьох китайських страв за один раз. Тобто за нашим досвідом за один раз краще з’їсти багато однієї страви, аніж потрошки всяких різних.

Звісно ж китайці їдять паличками. Й ми з Зіною тепер теж) але якщо в Зіни був хоч якийсь досвід орудування цими пекельними знаряддями, то я вперше взяв в руки палички вже тут в Китаї. І не без певної часточки гордості маю добавити, що з того часу жодного разу ложкою китайську їжу я не їв.

Опис цей надто короткий і не покриває й десятої частини китайського кулінарного різноманіття, про що й писав на початку. Але зараз нам час складати рюкзаки, бо через три дні китайська віза вже закінчиться, й нам потрібно до цього часу перестрибнути в Лаос. До нових зустрічей 😉


  1. Роман коментує:

    Ну, дуже-дуже цікаво й пізнавально!!!! Багато все ж екзотики в цьому Китаї, а надто “китайські мусульмани”…:)

  2. vovko коментує:

    Добре шо ви тільки на 1 місяць в Китаї затримались, бо хто-зна, яких ше “цікавих” слівець ви б набрались.))!…А у нас справжня зима – купа снігу!

  3. Oleg коментує:

    Остання фотка дуже апетитна!

  4. Вікі коментує:

    Ви там рецепти записуйте! Потім нам щось таке зготуєте, добре?

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *