Про нову вписку, витребеньки чоловіка і українську кухню

Листопад 11, 2011 від Zina

Zina

Повернувшись в Софію несподівано для себе знову живемо в росіян). В приватному будинку на схилах Вітоша в майже хіпанській родині з котом, кішкою та собакою.

Будинок на розслабоні: коли схотів тоді встав, коли схотів – пішов поїв,.. опа прийшли гості – клево… десь так. Напевно так сильно ми не зависали ніколи. Відпочиваємо.

Перший вихід з дому був в магазин (позавчора). Богдан підбив мене готувати українську кухню. В програмі були заявлені галушки… “упс” подумала я, ніколи такого не готувала. Ми пішли в магазин і купили яєць, борошна, пива, сидру і ще чогось… подивитись рецепт до того як йти в магазин – це не для нас. Так роблять лише слабкі духом люди без уяви і фантазії…

В магазині найшлася перша проблема – нема людського сиру. Болгари такий не роблять. Сир або твердий або типу бринзи (дуже солоний і трохи маслянистий на смак). Які ж то галушки без сиру і сметани… Довелось купити шматок задньої частини свині (коштував по акції він приблизно 32 грн за кг). Я б сказала дуже непогано коштував як для України. Галушки були в результаті із відварною свинкою морквочкою і цибулькою. (За смаком вийшло схоже на макарони по по-флотський, але оскільки ніхто не знав (навіть я) як саме воно має смакувати – всім сподобалось). Друга проблема найшлася під час замісу борошна. на мій запит “галушки” гугл видав купу рецептів схожих як день і ніч. єдине спільне – борошно. (і те від звичайного пшеничного до гречаного)… Короче, я забила болт і вирішали робити тісто так як на вареники. Але не все так просто як сподівалась. ну, на вареники я зазвичай замішую тісто на окропі. всипала борошна в миску і вила на око окропу… ні фіга верхній шар борошна трохи розпух і все… хм. подумала я, треба ще води, влила ще води потім ще трошки, а далі було як в Драгунського в Денискіних розповідях… давайте досипемо того, потім того, потім ще отого… в результаті замість пів кіла борошна я використала майже кілограм пшеничного і пів стакану рисового… такі діла.

Далі була частина третя епопеї галушки (чи то першого трилеру за українськими мотивами)! як розкатати тонко тісто на рисовому борошні!)) Для тих хто не знає воно зазвичай по фактурі нагадує манку, ну тільки з рису. Щоб довго не згадувати цю частину скажу що своєму чоловікові за слова “а давай ти приготуєш щось з нашої кухні” я була КАТАСТРОФІЧНО ВДЯЧНА. Хоча треба віддати йому належне, він чемно мені допомагав (підсипав чого я скажу куди скажу, бо витягти руки з того тіста було не можливо).
В результаті тісто розкаталось товщиною в пів пальця і ні на грам не відліплювалось від стола… (і це замість нормової товщини 0,1-0,3 мм як в рецептах). Ну для таких випадків люди придумали.. ножі. Короче, наспівуючи, відскоблюю від стола тісто і намагаюсь надати йому хоч якоїсь мінімально естетичної форми.
Як чудово, що в результаті це можна було їсти. я була майже повністю задоволена.
Третя частина трилеру тільки сьогодні! Половина тіста, несподівано врятувалась і засіла в холодильнику! Загрози можна було б уникнути, але ні!… будемо ліпити пельмені. Дивіться що буде далі…. ))))

 

 

 


  1. Bogdan коментує:

    ага! в “росіян”)))
    “мама – украинка, папа – казак”! такі росіяни)))

  2. Bogdan коментує:

    і взагалі відпадні галушки були 😉

  3. umka коментує:

    Зіна! Я знала, що Бодик збоченець, але, що настільки! Галушок йому захотілось!
    Головне, щоб десь на мусульманщині на сало не пробило )

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *