Posts Tagged ‘люди’

  1. Місто Сіємріп, ринок і Новий рік

    Січень 31, 2013 by Zina

    Сіємріп – це не місто, це туристична резервація для всіх іноземців, що, як мусульмани в Мекку, стікаються сюди дивитись на кхмерський архітектурний шедевр, храмовий комплекс Ангкор Ват. Пройти містом, а тим більше з наплічниками – велика напруга для горла, воно нестерпно пересихає від постійних повторів чарівної мантри: “Здрастє, ні дякуємо. Ні, дякуємо, здрастє”….

    (more…)


  2. Балада про ам’юшн, саперів і домашнє вино

    Січень 28, 2013 by Bogdan

    – … Ам’юшн!
    Англійська нашого нового водія містера Нама залишала бажати кращого, але щира посмішка від вуха до вуха ні на мить не покидала його кхмерського обличчя, тож співрозмовник нам попався що треба! Тим більш, що він обіцяв довезти нас до самого Сієм Ріпа.
    – Ну, ам’юшн! Знаєте, танки, автомати, гранати!
    – А! Амюнішн! Амуніція! – нарешті зрозуміли ми, про що йде мова.
    – Зараз я вам покажу! – з цими словами водій тисне на гальма так різко, що нас відкидає на передні сидіння.
    Ми виходимо з машини, щоб подивитися врешті, що ж то за ам’юшн такий, містер Нам розгортає один з брудних мішків, звалених в купу в кузові пікапа. І… О, чо-о-орт! З мішка рудим оскалом визирають старі іржаві снаряди скоріш за все від гранатометів.

    В цей час я відчайдушно намагаюся згадати слово “вибухівка” англійською, щоб запитати чи вибухова начинка все ще всередині. Але мозок наче переклинило, й я задаю найтупіше запитання з усіх можливих в даній ситуації:
    – Are they dangerous? (Вони небезпечні?)
    – Yes! Ve-e-ery dangerous! (Ще й які небезпечні!) – відповідає містер Нам з таким щасливим й хвацьким виразом обличчя, що можна було б подумати, це рибалка показує фотографію впійманої ним особисто акули, чи якийсь нумізмат показує свою колекцію монет Вікторіанської Англії.
    – Ну що, поїхали далі? – питає він.
    Я дивлюся на всіяну вибоїнами камбоджійську дорогу й уявляю собі, як високо оці мішки з “ам’юшином” підстрибують під час їзди по ній з швидкістю 90 км за годину, потім переводжу погляд на двері пікапа, прикрашені прапором Камбоджі та гордим написом “Камбоджійська саперна служба”. Далі дивлюся в прекрасні блакитні очі моєї дружини й читаю в них ті ж думки, що якраз пробігли в моєму мозку: “Ну якщо ці штуки дотепер не вибухнули, то, мабуть, протримаються ще трохи… Та й сапер в нас явно професіонал й знає, що робить.. Зрештою треба ж довіряти людям!..”.

    (more…)


  3. Несподівані зустрічі продовжуються і заводять нас в храм Преах Віхеа

    Січень 15, 2013 by Zina

    Ми поспішали. Ми поспішали до наших чудових друзів в місто Сіємріп щоб разом, майже в родинному колі, відсвяткувати прихід нового року. Саме тому не заїжджаючи в столицю Пном Пень, ми переночували біля автостради і почали стопити на захід, на своїй шкурі перевіряючи всі правди і не правди про автостоп в Камбоджі.
    (more…)


  4. Дорога з Лаосу в Камбоджу і основи кхмерської кухні

    Січень 11, 2013 by Zina

    Несподівано для себе одразу після Болавен плато нам і ще двом автостопщикам з Бремена спинилась камбоджійська машина. Водій запропонував довести нас аж до Пном Пеня, тож ми вирішили, що то знак з небес. Німці вийшли на повороті до улюбленого бекпекерського місця “Чотири тисячі островів”, а ми слухали про непересічну долю нашого водія на фоні кривавої історії Камбоджі, й трохи вчили кхмерську мову.

    (more…)


  5. Височезний водоспад Тад Фейн і циганський табір на базарі

    Січень 9, 2013 by Zina

    Найвищий водоспад в окрузі Тад Фейн, розташований на трасі Паксе – Паксонг, ми лишили на останок. Обіцяні 120 метрів падіння води полонили уяву, й щоб порівняти водоспад з чимось більш-менш знайомим, я намагалась уявити воду, що падає з п’ятидесятого поверху хмарочосу.

    (more…)


  6. Саванакет. Тихий, гостинний, колоніальний Лаос

    Січень 1, 2013 by Zina

    Друге за величиною місто Лаосу огортає туристів своєю неквапною тихою атмосферою. Двоповерхові будиночки з товстими, незвичними для цих широт, стінами, балконами і ставнями зберігають в своїх абрисах згадку про часи французького правління. Ці старі квартали, древня ступа, музей динозаврів і один з переїздів в Таїланд – головні атракції Саванакета. Але про все по черзі і в всій час.

    (more…)


  7. Місто Саванакет перед різдвом і проблеми християнства

    Січень 1, 2013 by Zina

    “На південь, на південь, на південь і до моря” саме це звучало в наших вухах коли ми лишали таку гостинну столицю Лаосу. Тицьнувши на карті пальцем в наступне велике місто рушили. На під’їзді до самого міста останні водії неабияк здивували нас питанням:
    – А ви християни?

    (more…)


  8. Довга дорога до В’єнтьяну

    Грудень 30, 2012 by Zina

    Я вже казала, що в Лаосі існує своя цілком своєрідна атмосфера. Якщо вам призначено зустріч на 9.00, то це означає що вона почнеться коли всі зберуться. Тут є золоте правило: ніхто нікуди не поспішає. Воно розповсюджується як на державні установи, так і на бродячих собак та кішок. Якось непомітно це розповсюдилось і на нас: для стопу ми вибрали тіньочок при дорозі, сіли на знайдені неподалеку ослінчики й почали сидячи махати проїжджаючим раз на півгодини машинам.

    (more…)


  9. Луан Намта. В облозі п’явок чи хто заклав нас копам

    Грудень 22, 2012 by Zina

    Серед білого дня містом ходять лаоски зі здоровенними кошиками, вони продають коренеплоди, фрукти і інший дріб’язок. Разом з ними на легкі туристичні гроші полюють жіночки, що продають старі колоніальні монети і сувенірні браслетики. Спочатку вони пропонують браслетик, а коли ти щиро відмовляєшся підсуваються ближче, роблять хитре обличчя і показують чергову карколомну лаоську пантоміму. Сюжет її такий: “ясно, що ти, соколе, не хочеш цих браслетиків. Ти хочеш пихнути!)))Конопля? Гашиш? В нас знайдеться…” Від їх посмішок стає моторошно і якось особливо важко відмовитись. Та кобіти не наполягають, тут тусить стільки туристів, що без заробітку вони не зостануться.

    (more…)


  10. Луан Намта. Як переконати стоматолога не рвати зуб!

    Грудень 21, 2012 by Zina

    В густих бузкових сутінках, оповиті запахом спаленої рисової соломи, ми в’їхали в наше перше лаоське місто. Зачувши слово “місто” я почала швидко крутити головою на всі боки. Та, хоч вбий, міста не побачила. Наші, звиклі до Китайських масштабів, голови відмовлялись усвідомлювати, що оці невеличкі бамбукові будиночки і є містом та ще й великим адміністративним центром.

    (more…)