Posts Tagged ‘особисте’

  1. Ми потрапили в новини

    Травень 18, 2013 by Zina

    Сюжет про нас та наші мандри потрапив у новини на НТК. Неочікувано і приємно. Хлопці й дівчата, особливо Мар’яна Мацьків, працюють оперативно й дуже професійно. Дякуємо їм за можливість побачити себе по телевізору.
    А ті хто не встиг на таке щастя по телевізору мають наступну ссилочку:
    Про весільну подорож через Балкани в Азію в новинах НТК


  2. Шрі-Ланка. Місцевий колорит і збоченець в жіночому туалеті

    Квітень 30, 2013 by Zina

    Кілька годин споглядання за вдягненими в блакитні, як саме небо, сарі стюардесами шрі-ланкійський авіаліній і з спекотного Бангкоку ми приземлились недалечко від столиці Цейлону міста Коломбо. В аеропорту нас зустріла малесенька зона прильоту яка не лишала надії на спокійну ночівлю в темному куточку.
    Тож вийшовши на вулицю, і відбившись від таксі й тук-туків, які розмовляли абсолютно зрозумілою правильною англійською мовою ми пішли вздовж автостради вишукуючи місце для намету. Коли йти набридло поставили намет прямо біля паркану автостради і чийогось будинку. За цілу ніч потурбували нас лише галасливі пташки, схожі на сорок, що відчайдушно вирішували стосунки в кронах дерев над наметом.

    На ранок склавши речі ми вернулись назад в аеропорт шукати камери схову. Біля входу стикнулись з явною дискримінацією за національною ознакою, яка, як не дивно, стосувалась не нас а місцевих жителів. Ці бідолахи штовхались в довгій черзі перед віконечком з написом “ВХІДНИЙ КВИТОК”. Як ми зрозуміли місцеві жителі мають взяти квиток на вхід в аеропорт. Не веселіше й шріланкійцям що тільки прилетіли додому – їх чекає просвітка багажу рентгеном і повне патрання завзятими митниками, а от іноземцям і вхід, і вихід вільний.

    (more…)


  3. Про нашу вагітність :)

    Квітень 3, 2013 by Bogdan

    Так-так! Ви все правильно зрозуміли! Малечі, що поселилася в животику моєї дружини приблизно десять тижнів 🙂 У нього чи в неї, а може й у них вже давно б’ється крихітне сердечко, з’являються вушка, очка, і щойно почав зникати хвостик! Саме з цієї причини ми припинили активні мандри, й останні два місяці ведемо осілий спосіб життя на фермі нашого друга містера Пана

    Перші кілька днів після того, як ми дізнались про вагітність, Зіна мене постійно допитувалась, що я про це думаю, і як я до цього ставлюсь, і чи це мене непокоїть… Ага, моя дружина – справжній психолог! Дипломований! А я з цього приводу абсолютно щасливий і задоволений! Більш того, проаналізувавши мою поведінку за останній час, розумію, що дітлахів від нас вже давно чекають не тільки майбутні дідусі й бабусі, а й моя власна підсвідомість. Дипломований психолог мої висновки підтвердила й повідомила, що її підсвідомість з моєю повністю солідарна.

    З легкої руки містера Пана, поки малеча ще не народилася, ми її називаємо коротко: Made in Thailand. Хоча, судячи з розрахунків, Made in Thailand з’явився десь в районі перетину нами Камбоджійсько-Тайського кордону, а от до чи після – точно невідомо.

    Та головне, що йде вже третій місяць вагітності, а моя дружина, слава Богу, почуває себе чудово. Але, сподіваюсь, про свої відчуття майбутня мама згодом напише сама 🙂


  4. По листам читачів)))

    Грудень 18, 2012 by Bogdan

    Тут наш друг Дзен з Мінська в коментарях задав чимало запитань, на які, мабуть варто відповісти окремою публікацією.
    Щоб не переповідати запитання просто процитую його коментар:

    Багдан ды Зіна!
    Ну вось добра тут хоць нешта растлумачана, але вазьміце калі ласка й напішыце нармальна падрабязна зразумела –
    – з дапамогай чаго канкрэтна рашыліся на гэткае падарожжа;
    – і на якое гэткае, надпісу “в Азію” спачатку не было, якая Азія ёсьць мэтай і ці канчатковай;
    – адкуль бяруцца грошы (350 на месяц гэта добра калі едзеш на 3 месяцы – а вы ўжо недзе шлындаеце больш за год і спыняцца не зьбіраецеся; нават калі вы здаеце кватэру – вы ўзялі грошы за год наперад? ці дзе як вы іх атрымліваеце ў сваіх пустэдьнях гобі?)
    – якія такія падпрацоўкі, на якіх вы аказваецца зарабляеце, чаму я пра іх першы раз словы бачу, колькі вас чытаў – ні разу не было нічога такога (хаця вядома прачытаў ня ўсё, але.)
    – ну і ўсялякія іншыя падрабязнасьці – адкуль у пустэльнях Гобі ў вас пастаянна халяўны нэт; як такі бяруцца візы, на якія чамусьці седзячы ў Менску-Кіеве трэба здаваць кіпу дакумантаў ў амбасаду й чакаць пару тыдняў, а ў пустэльнях гобі іх раздаюць на мяжы першым стрэчным; ды іншыя бытавыя падрабязнасьці.
    Ёлыпалы, ЗіБагда-ны – расказвайце ж больш падрабязна зразумела, а ня толькі фоткі прыгожыя фоткайце!

    Мабуть, питання цікаві, тому постараюся відповісти…
    (more…)


  5. Життя в Куньміні без фоток

    Грудень 14, 2012 by Zina

    Життя в Куньміні без фоток
    Наші митарства з хати на хату в Куньміні були вельми цікавими. Спочатку була грандіозна хата однієї норвежки, потім, як не дивно, квартира куньмінських українців, які викладають тут англійську, що до речі досить непоганий спосіб підзаробити грошенят – іноземним викладачам тут платять +/- 150 юанів на годину, що складає наш бюджет на три дні. А вже в самому кінці ми зависли на квартирі АВП.

    Для тих хто не знає що то за звір і з чим його їдять коротеньку історичну справку можна отримати на сайті “Академии вольных путешествий”. Насправді зустріч з академією чи просто її адептами нас переслідувала ще з Вірменії, а коли зустріч назріває, то вона має відбутись. Ми ж зі свого боку намагались уникнути зустрічі з цілою купою автостопщиків зібраних під одним дахом на тривалий термін, бо якось воно здавалося стрьомним.

    Для нас автостоп став чимось схожим на повсякденні прояви життя типу дихання, вживання води чи їжі. А тому назва АКАДЕМІЯ лякала своєю науковісттю, а звичне в цих колах питання чи були ми на лекціях Антона Кротова (засновника АВП) ставило нас в глухий кут, взагалі це ім’я вже досить довго переслідує нас неначе привид комунізму по Європі. Скільки разів ми вже чули питання “А ви були на лекціях Антона Кротова? А ви читали книжку Антона Кротова?” вже важко й пригадати. А що без лекцій не можна автостопити? А що після того ще іспити треба складати, а потім, може, дають диплом? І чи дійсний цей диплом за межами Росії?

    Та все вийшло ще веселіше ніж ми очікували. Дім АВП, який знімається і певний час функціонує на кошти благодійних пожертв мешканців та дотації власне Кротова, виявився милою квартиркою на 13 поверсі багатоповерхівки. Де, на власних килимках та спальниках, спали в повалку всі різношерсті мешканці. На момент нашого заселення в дім таких впертих автостопщиків як ми більше не було. Всі приїхали так трохи стопом, трохи літачком, трохи поїздом.
    Перед заїздом в дім я хвилювалась, що весь час спілкування буде зводитись до перебору автостопних байок по всім країнам, хизуванням кількісттю кілометрів за життя і за день, кількістю днів без їжі, без води і грошей… Десь так воно і вийшло. А ще були розмови про то хто де що купив дешевше ніж інші. І в кожній фразі відчувалась неприхована цілковита зверхність, до тих дурнів, що витратили на 2-3 юані дорожче. Хоча за всією цією показухою нам вдалось розгледіти щирих, сміливих і веселих індивідів.

    Взагалі за останній рік нам зустрілось стільки чудових людей, що важко навіть всіх згадати. І, як не дивно, в мене сильно покращилось ставлення до наших співвітчизників. Цим ми завдячуємо веселій дівчинці Марині, яку ми зустріли в Македонії, харків’янину Анатолію з казахського міста Атирау, донецьким буддистам, з якими наші шляхи перетнулися в Киргизії і нашим кунмінським українцям Каті, Марті і Андрію. Завдяки ним всім продовжується наша подорож і покращується віра в людей, за що їм окреме ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ!


  6. Життя-буття в Боржомі. Наметні будні й давні мрії

    Травень 30, 2012 by Zina

    Міський парк Боржомі притягує до себе відвідувачів знаменитою лікувальною водою, купою дитячих атракціонів, канатною дорогою та оглядовим колесом з якого видно все місто. Для нас зовсім несподівано на цілий тиждень парк став повноцінним СПА курортом.

    Перше що впадає в око одразу за воротами – худорлявий, антикварний фотограф в справжньому циліндрі й з пташкою на рукаві, такий само зелений як і його фотоапарат.

    (more…)


  7. трохи особистого щастя

    Січень 9, 2012 by Bogdan

    в приватному листуванні чи в коментах нам часом пишуть щось на зразок: “Ми вам заздримо!” чи “Ви такі сміливі, що залишили дім, роботу й подорожуєте світом” або “я б теж так хотіла, але…”.

    рік тому, читаючи в інтернеті тревел блоги схожі на цей, й я був такої ж думки. це виняткові люди. вони мабуть заробили якось купу грошей й тепер можуть подорожувати. або вони неймовірно сміливі і їм не страшно ночувати в незнайомій країні в незнайомих людей чи просто в лісопосадці обабіч дороги. зараз мій світогляд дещо помінявся, і от що я про це думаю тепер.
    Що за маячня?!!
    Люди, нам скільки разів говорили: “Сиди й не рипайся”, що ми й справді перестали рипатись. лише в найдальшому закутку свідомості ми дозволяємо собі трохи помріяти..

    Немає нічого природнішого для молодої людини аніж три прості речі: вивчати щось нове, подорожувати й кохатися.
    Немає нічого менш природного для молодої людини за сидіння в офісі з 9 до 6 п’ять днів на тиждень з трьома тижнями відпустки на рік.

    (more…)