Posts Tagged ‘море’

  1. Море і Кеп

    Лютий 12, 2013 by Bogdan

    Моря ми не бачили ще з серпневого Батумі. А з того часу, як ми залишили Грузію, воно завжди було десь там попереду. Всю довгу дорогу через степи Казахстану, перевали Тянь-Шаню, морози Уйгурії ми здійснили з думкою, що там попереду нас чекає чудове тепле море. Й ось ми в Кампоті! До моря звідси по прямій всього лише п’ятнадцять кілометрів. Та справа в тому, що камбоджійське узбережжя майже повністю поросле мангровими лісами, й в цих морських джунглях є лише дві оази – Кеп і Сіануквіль, єдині морські курорти Камбоджі. Першим на черзі був Кеп.

    (more…)


  2. Про море в Грузії і місто Батумі

    Серпень 26, 2012 by Zina

    Тож після Вірменії ми поїхали на море… відпочити поніжитись й нарешті поплавати. Переповнені такими думками доїхали до колись невеличкого села Кобулетті. Зараз, в звязку з курортним сезоном тут непроштовхнутись: як в Криму здаються найменші приміщення, курники й ліжка на балконах. Замість прапорів на всіх будинках вивішуються кольорові рушники й купальники. Ну, і звісно, вечірні кафе-клубо-диско з псевдоживою музикою, які завзято волають різноманітні пісні наввипередки хто голосніше.
    Але на відміну від рідної неньки тут вихід до моря вільний й всі десять кілометрів пляжу не стоїть жодного паркану, а на людей які напинають намет біля моря дивляться.. з посмішкою…

    (more…)


  3. Східний кінець Кіпру. Вид панорамний.

    Лютий 27, 2012 by Zina

    Ми гарно сходили в Кіпрські гори, але поки мій чоловік обробляє фотографії й пише звіт з походу, ось вам фотографія з Карпазу.

    Панорама крайньої східної точки півострова Карпаз – мису Зафер.

    Як завжди, щоб проглянути панораму, наводимо вказівник мишки й рухаємо вліво-вправо.  🙂

    [photonav url=’http://wj.in-love-travel.com/wp-content/uploads/2012/02/karpaz-cape-panorama.jpg’ mode=’move’ popup=’none’ animate=” container_width=” container_height=’450′]


  4. Східний кінець Кіпру.

    Лютий 21, 2012 by Zina

    В гості на ранчо приїхали двоє австріяків. Привезли купу купупезну пива й шмат ковбаси – повністю відтворили образ бравих хлопців. Всі разом: ми, австрієць з австрійкою і американка з аргентинцем поїхали дивитись на кінець світу, вірніш на місце де закінчується мис Карпаз, а з ним турецькі володіння і взагалі Кіпр. Крайня східна точка острова.
    Їхали в відкритому кузові пікапу. Вітер продуває, дощ поливає, я мружуся від вітру а австріяки щоб зігрітися посьорбують пиво.
    (more…)


  5. Діпкарпаз. Пляж у стилі модерн.

    Лютий 21, 2012 by Zina

    Схили, що спускаються до моря вкриті кущами й заростями різноманітних колючок. Схожі на гігантських їжаків колючки починають розквітати малесенькими рожево-бузковими квіточками.

    (more…)


  6. Наш паром на Кіпр

    Лютий 10, 2012 by Zina

    Турок на паспортному контролі подивився на наші паспорти й почав щось рахувати на газетному папірці… Довго рахував потім показав 7 пальців. Ріно стільки днів у нас залишилось в Туреччині по поверненні з Кіпру.

    Паром мав відпливати о півночі, а насправді відчалив о першій… На борту вітав аромат шкарпеток, несвіжої їжі й цигарок.

    (more…)


  7. Як козаки в Ташуджу човен шукали

    Лютий 4, 2012 by Bogdan

    В містечко Ташуджу ми їхали з єдиною метою – знайти транспорт на Кіпр. Кіпр, як відомо, острів, автостопом туди не заїдеш, а от МОРЕСТОПОМ можна спробувати 🙂

    Від Анталії туди кілометрів 380 в основному серпантинною гірською дорогою. Тож приїхали ми вже в темноті. Чемно дякую водію, відкриваю дверцята, й тут їх ледь не вириває поривом вітру. Вітрюган ледь не ураганний, холодрига на дворі, а прогноз обіцяв сонечко, метеорологи шоб їх…

    Ну, що ж робити, для початку йдемо в порт шукати ймовірний вечірній паром. А де тут порт? Ось вказівник ліворуч, але ліворуч іде три різних дороги, яка з них наша незрозуміло. Обертаюся, щоб запитати в місцевих, що йдуть позаду. Проте не встигаю нічого сказати: вони вітаються англійською й починають самі розпитувати, що ми шукаємо. Хлопці виявились дуже понятливі й розторопні, справжні молодчинки! Завели нас в офіс мореплавної компанії, де продаються квитки на паром. Виявилось, він сьогодні буде, але квитки по 60 лір (270 грн) з пасажира. Продавці тут звичайні клерки, й торгуватись з ними сенсу немає.

    Подумали ми й вирішили, що не настільки вже нам той Кіпр і потрібен, щоб тратити на доїзд до нього  половину місячного бюджету. Тим більш хлопці запросили до себе в гості, тож ми й погодились.. В той вечір ми ще добряче погуляли, кочували від гостей до гостей, навіть на святкування дня народження потрапили 🙂

    А наступного ранку розпочали пошуки – раптом хтось своїм човном плистиме в потрібному нам напрямку й буде такий ласкавий взяти нас із собою..

    (more…)


  8. Лікійський шлях. Рятувальна операція. Адрасан.

    Лютий 1, 2012 by Bogdan

    Одразу скажу, що рятувальна операція пройшла успішно.

    Зранку я пройшовся ще кілька кілометрів назад вгору і знайшов мого ножичка на камені саме там, де й залишив день перед тим 🙂

    Але сумарно пів ходового дня було втрачено, тож завершити маршрут, як планувалося, в Мавікенті ми вже не встигали. Тому ми вирішили спуститись в Адрасан на пляж й поплавати.

    Адрасан схожий на великий лабіринт грунтових  доріг поміж апельсинових садів й парників з баклажанами, а ближче до моря – поміж невеликими готельчиками. Саме містечко не надто цікаве, але пляж там першокласний! Піщаний пляж “грубого помолу”, тобто піщинки вже не піщинки, а швидше маленькі камінчики, це означає, що нозям приємно ходити босяка як і на піщаному, але вода чистесенька як на кам’яному .

    Adrasan beach (more…)


  9. трохи вечірніх фотографій нашої затоки

    Січень 17, 2012 by Bogdan

    кемпінг, в якому ми отаборились, знаходиться на березі мальовничої затоки, яку місцеві називають Bucak deniz, що можна перекласти як “закуток моря”, також жартома її називають Босфором.

    далі кілька фотографій затоки і об’єктів на ній. фоталось в різні дні, чи вірніш вечори.

    (more…)


  10. Лікійський шлях. Дубль два. День два. Як ми катались на каяках морем.

    Січень 16, 2012 by Zina

    А-а-а-а морський каякінг це так круто! Й так страшно! Бо простір моря, який відкривається, видається безмежним, всеохоплюючим, а ти сам стаєш таким залежним від примх вітру й хвиль. Розумію, чому у всіх народів, які мали вихід до моря був власний Бог – керманич водних просторів. Бо власні можливості видаються нікчемно малими коли стикаєшся з стихією. Особливо коли збирається дощ…
    Але спочатку про те як ми дійшли до такого життя.

    (more…)