трохи особистого щастя

Січень 9, 2012 від Bogdan

Bogdan

в приватному листуванні чи в коментах нам часом пишуть щось на зразок: “Ми вам заздримо!” чи “Ви такі сміливі, що залишили дім, роботу й подорожуєте світом” або “я б теж так хотіла, але…”.

рік тому, читаючи в інтернеті тревел блоги схожі на цей, й я був такої ж думки. це виняткові люди. вони мабуть заробили якось купу грошей й тепер можуть подорожувати. або вони неймовірно сміливі і їм не страшно ночувати в незнайомій країні в незнайомих людей чи просто в лісопосадці обабіч дороги. зараз мій світогляд дещо помінявся, і от що я про це думаю тепер.
Що за маячня?!!
Люди, нам скільки разів говорили: “Сиди й не рипайся”, що ми й справді перестали рипатись. лише в найдальшому закутку свідомості ми дозволяємо собі трохи помріяти..

Немає нічого природнішого для молодої людини аніж три прості речі: вивчати щось нове, подорожувати й кохатися.
Немає нічого менш природного для молодої людини за сидіння в офісі з 9 до 6 п’ять днів на тиждень з трьома тижнями відпустки на рік.

Коли ми кажемо: “Гей, давай з нами! це ж так класно!” чуємо відповідь: “я б з радістю, але в мене робота.” на це в мене є логічне запитання: “ти справді так любиш свою роботу? готовий працювати саме там все життя? готовий працювати там навіть якщо перестануть платити? на громадських засадах? якщо так, то тебе можна тільки привітати: таких як ти досить мало на цій планеті. якщо ні, то невже ти такий тупий, що не зможеш знайти собі іншу таку ж роботу після повернення?”

ще одне постійне запитання, яке ми чуємо: “ви вже стільки часу подорожуєте! мабуть в лотерею виграли/спадок отримали/скарб знайшли? (потрібне підкреслити)” відповіді: “ні/ні/ні!”
хочете знати, який в нас бюджет? а я вам скажу: 350 баксів на місяць на двох. але два перші місяці ми тратили менше. судячи з усього, за третій місяць ми потратимо трохи більше половини місячного бюджету.
і це з візами, непередбаченими витратами, як ремонт ноута чи візит до стоматолога.

а можна й дешевше. можна подорожувати майже без грошей. є купа сервісів в інтернеті, де по всьому світі можна знайти прихисток і їжу за волонтерську роботу. той же http://www.workaway.info/ чи http://www.wwoof.org/
тож в середньому місяць подорожей коштує нам по 150 доларів. а тепер порахуй: скільки коштував твій новенький телефон, який ти купив, хоч старий ще працював? скільки тратиш на пиво в пабах кожної п’ятниці / 3 рази на тиждень / кожного дня (потрібне підкреслити)? скільки коштували нові шмотки, при тому, що в тебе повна шафа старих? я не збираюся рахувати твої фінанси, сам порахуй. а потім вже подумай, чи вигравали ми в лотерею.
за що продаєш своє життя? за пиво? за гламурний одяг? за новий непотрібний девайс? за речі, які тобі на фіг не треба?

найбільшим моїм страхом перед подорожжю була саме боязнь, що в нас швидко закінчаться гроші, а без грошей без грошей настане “час X”, кінець світу.
якби мені хтось пояснив рік тому, п’ять років тому, десять років тому, що ця проблема яйця виїденого не варта, може б я раніше пустився в мандри?
може й ні. бо не було впевненості в своїх силах. впевненість мені прищепила моя кохана дружина, за що я їй безмежно вдячний. а повірити, що це не так складно, як здається, допомогли такі-от блоги й в більшій мірі спілкування з мандрівниками, яких я приймав з http://www.couchsurfing.org/.

і на останок трохи “банальщини”. про ЩАСТЯ. ми повторюємо це слово так часто, що вже забули його істинне значення. ще два роки тому я не вірив в існування ЩАСТЯ. воно буває тільки в латиноамериканських серіалах й низькопробних жіночих романах, вважав я. тому, коли вітав когось з днем народження, я свідомо оминав слово ЩАСТЯ. бо для чого бажати щось, чого не існує?
і знаєте що? я обламався!
народ, воно існує! ЩАСТЯ існує. що б хто не говорив!
люди, не вірте своїм босам, які скажуть, що найбільше щастя – витратити життя на в їхню компанію, не вірте хитрожопим політикам, які скажуть, що найбільше щастя – віддати життя за якісь ними ж вигадані ідеали, не вірте навіть найближчим людям, які скажуть, що щастя не існує, тому краще не рипайся, Іване, бо вони просто помиляються.
можете вважати мене дурнуватим наївним романтиком – мені начхати. але я знаю, що ЩАСТЯ існує. перевірено на собі 😉


  1. Volodymyr Semkiv коментує:

    Молодці! Правильні речі пишеш, Богдане! Визнаю, що є чому повчитися:)) Успіхів там Вам!

  2. Лиля и Сережа коментує:

    !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!Полностью согласна!

  3. Zaychenya коментує:

    щойно дочитав ваш блог, хоча розпочав буквально за тиждень до нр за порадою свого знайомого… круто! просто круто! – це щодо маршруту і всього навколо… жваво, просто, цікаво – це щодо написання самого блогу! Так тримати! Буду слідкувати далі, а якщо заїдете ще більше на схід (Іран, Пакістан), то взагалі з”їм себе, бо тільки за рік (по плану) маю рушити в той бік…

    • Bogdan коментує:

      от дякую за добрі слова!
      за рік – це на зиму чи все ж на літо осінь?
      триматимем зв’язок. мо десь там й перетнемся 🙂

      • Zaychenya коментує:

        лютий 2013 (спочатку думав осінь 2012, але дещо на Батьківщині треба зробити )) ). Звісно триматимемо, мо і перетнемся. До речі, влітку сподіваюсь в другий раз потрапити до Джорджії, тому якщо шо… 8))

  4. vladyslav.bogutsky коментує:

    Це все звісно правда.

    Можна навіть закинути речі до друзів(треба правда зайняти цілу кімнату, але це вже тонкощі), з’їхати із квартири, віддати іще комусь вашу/нашу щуру, ну і намутити десь 4000 баксів. Це ті ж гроші, що пішли б на квартиру, тільки от зарплату в подорожі не платять, і взяти їх треба одразу, а не протягом року.

    І ще у вас є власна квартира.
    Коли ви повернетеся, ви просто виженете квартирантів, і ненапряжно шукатимете роботу, живучи за якихось 1-1.5к грн в місяць на економ-режимі.

    У мене її немає, і це мене спиняє.
    Людям без власного житла треба буде по приїзді десь жити доки не знайдеться підходяща хата, заплатити 2-3 місячні її вартості на в’їзді, і метушливо шукати роботу (знову починати із стажера?), паралельно перевозячи речі від друзів.
    Словами класика – ні, такії варіанти втикав я в рот і в носа.

    Розуміння того, що зараз ти весело тусиш, але от закінчиться подорож і ти почнеш знову своє не надто захопливе існування із двомісячного пекла переїздів і пов’язаної фігні сильно заважає мені відчувати радість битія.
    Це можна реалізувати лише якщо період подорожі хоча б рік, на менший період це абсолютно невиправдано.
    Плюсом може бути робота в подорожі, але це треба десь інтернет мати щодня, це може бути досить дорого, або взагалі неможливо.

    Ну тіпа таке.

    • Bogdan коментує:

      та добре, скажи вже, шо тобі такі речі просто не в кайф. ти більш socialized аніж я.
      щодо гро-гро під час мандрів, можна потихенько волонтерити по кілька годин на день й мати за це їжу й дах над головою. знаю людей, які так подорожують майже не витрачаючись.
      заробляти в процесі теоретично можливо, а на практиці ще не знаю.
      до речі доступ до інтернету в мене є поки майже кожного дня, мабуть 90% і як правило безкоштовно.
      щодо квартири і речей, воно конєшно ж так, але чесно тобі скажу, зараз мені це все здається такими банальними деталями…

      • vladyslav.bogutsky коментує:

        Ну, іти у повний відрив із надією що волонтерство поможе – це точно не для мене.
        А подорожувати – не такий уже і елітарний вид відпочинку, щоб не бути зрозумілим і приємним простим людям.
        Віддалена робота потребує регулярності, якщо від тебе щось залежить, а у твоїх хазяїв згорів роутер – крайній ти, тож нет має бути свій. Ну хіба ти пишеш роман, і здати треба колись протягом місяця – тоді ок.
        Ага, для мене питна вода також абсолютно банальна річ. Бо вона у мене є)

        Я радий, що такий варіант, який зараз демонструєте ви – цілком реальний, але стверджувати що єдина різниця між тобою і мною лише те, що ти хочеш подорожувати, а я ні – це якась пічаль.

  5. Iurii Zaika коментує:

    Молодці! Я от своїх всіх знайомих теж на всяке таке підбиваю постійно і чую ті ж речі – не можу, немає часу/грошей і т.д, а потім коли приїдеш, фото покажеш, розкажеш – ой, ти так скрізь буваєш, стільки бачиш! Хто, крім самого себе заважає? Тільки ти сам можеш себе змусити зупинитись чи піти!
    Відносно “кохатися” то і в зрілому віці воно теж класно!
    Я от цього року витягую із собою сина і гайда, починаючи з травня – спочатку на пару місяців у Грузію, яку обожнюю, затим Турція,Іран,Пакистан,Непал і дальше!
    А вам легкої стежки і удачі!

  6. dzienn коментує:

    Багдан ды Зіна!
    Ну вось добра тут хоць нешта растлумачана, але вазьміце калі ласка й напішыце нармальна падрабязна зразумела –
    – з дапамогай чаго канкрэтна рашыліся на гэткае падарожжа;
    – і на якое гэткае, надпісу “в Азію” спачатку не было, якая Азія ёсьць мэтай і ці канчатковай;
    – адкуль бяруцца грошы (350 на месяц гэта добра калі едзеш на 3 месяцы – а вы ўжо недзе шлындаеце больш за год і спыняцца не зьбіраецеся; нават калі вы здаеце кватэру – вы ўзялі грошы за год наперад? ці дзе як вы іх атрымліваеце ў сваіх пустэдьнях гобі?)
    – якія такія падпрацоўкі, на якіх вы аказваецца зарабляеце, чаму я пра іх першы раз словы бачу, колькі вас чытаў – ні разу не было нічога такога (хаця вядома прачытаў ня ўсё, але.)
    – ну і ўсялякія іншыя падрабязнасьці – адкуль у пустэльнях Гобі ў вас пастаянна халяўны нэт; як такі бяруцца візы, на якія чамусьці седзячы ў Менску-Кіеве трэба здаваць кіпу дакумантаў ў амбасаду й чакаць пару тыдняў, а ў пустэльнях гобі іх раздаюць на мяжы першым стрэчным; ды іншыя бытавыя падрабязнасьці.

    Ёлыпалы, ЗіБагда-ны – расказвайце ж больш падрабязна зразумела, а ня толькі фоткі прыгожыя фоткайце! 🙂

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *