Водоспад Тад Ету і кавова фабрика

Січень 5, 2013 від Bogdan

Bogdan

В Паксе, наступному опісля облюбованого нами Саванакету місті, з цікавого знайшлася лише стара будівля місцевого коледжу з її дуже гарними поручнями у вигляді драконів, що тримають у кігтях здоровенних вусатих риб, красиво оздобленими колонами і дахом з плоскими каменюками замість черепиці.



Скоріш за все раніше тут був храм, який за комуністичних часів переобладнали на школу, тим більш розташований він на території буддистського монастиря. Взагалі в Лаосі спостерігається якийсь дивний симбіоз буддизму і місцевого комунізму, полегшеної версії. При цьому інші релігії офіційно чи неофіційно пресуються. Чому так ми не зрозуміли, як одна з версій – вплив і гроші Тайланду.

Як би там не було, а окрім споглядання єдиної цікавої будівлі в місті робити нічого. Та й атмосфера в Паксе чомусь була не така привітна й розслаблена як в Саванакеті. Одного вечора й половини дня нам цілком вистачило й опісля обіду ми вирушили на захід в сторону містечка Паксонг до знаменитого своїми водоспадами й неймовірно смачною кавою Болавенського плато.

Вийшли до траси ми перед заходом сонця, тож далеко доїхати не очікували. А якщо ніхто не застопиться, то й заночуємо десь тут біля дороги, а завтра продовжимо. Та нам знову посміхнулась вдача, й біля нас різко загальмував один з найпопулярніших тут сріблястих пікапів Тойота. Швидко домовившись, ми почали закидати рюкзаки в кузов. М-м-м-м-м… А це що таке? На дні кузова по кутках лежали якісь овальні насінини. Та це ж кава! З водієм ми відразу ж завели розмову на кавову тему, й виявилось, що, не мало не багато, він працює на найбільшій в країні кавовій фабриці марки DaoCoffee. Ми відразу ж попросились на екскурсію. Водій виявився в’єтнамцем, а вони пишаються своєю роботою і з гордістю про неї розповідають. “Давайте покажу вам фабрику. Чому б і ні!” – знизвав плечима в’єтнамець.

На фабрику ми приїхали вже після заходу сонця, та ще й в неділю, тож більша частина її була закрита. Та щось ми таки побачили.

Кавові зерна тут сушаться просто неба під сонцем. Зрештою ми вже не раз бачили кавові розсипи на подвір’ях у селян, але тут площа, всипана кавою, вражала своїми розмірами! Справжнє тобі кавове море! Тільки замість човна по хвилях цього моря їздить невеликий трактор й перемішує зерна.

Після сушіння на сонці зерна відправляють в цей велетенський цех де вже каву досушують в сушарках, автоматично обчищуються від шкаралупи і сортуються.


А ось лабораторія по контролю якості, в яку нас завели погрітись. Фабрика знаходиться вже досить високо на схилах плато, тож вночі тут досить холодно, та й вдень не так спекотно. На столиках по периметру лабораторії всілякі машини від звичайного заварювання кави до дослідження кавової пінки. На полицях в пакетиках кава м-м-м-м!!! не просто кава, а неймовірно запашна і, мабуть, дуже смачна. Та на запитання, чи не можна зараз швиденко її заварити наш водій лише скрушно захитав головою. Як ми зрозуміли, на фабриці жорстко слідкують, щоб персонал не дай боже не випив корпоративної кави.

Найбільше мене цікавив цех по екстракції кави, тобто виробництва розчинної кави. Та водій захитав головою, мовляв цех вже закритий, та й завтра провести вас буде дуже важко. Це ж треба буде дозволу начальства просити… Напрягати таку хорошу людину ми не хотіли, тим більш він визвався довезти нас до першого з Болавенських водоспадів.

Вже посеред ночі машина загальмувала поруч з будівлею з написом “Ґестхауз”, й до нас відразу вибігли його працівники, щоб допомогти занести багаж всередину.
– Гов, пру-у-у-у! – кажу, – хлопці, дайте хоч з нашими друзями попрощатися, а потім поговоримо.
Виявилось, кімнати тут по 5 доларів за ніч, що є дуже навіть адекватною ціною, тим більш місце справді чудове. Але ми звісно ж заявили, що кімната нам зовсім не потрібна, “наша адреса в нас в рюкзаку”, і що взагалі ми хочемо ночувати в наметі. Тут наш співрозмовник розсміявся:
– Ну-у-у, мені треба поговорити з менеджером.
Він постукав в сусідні двері, з яких визирнув чолов’яга років сорока з добрячим пивним пузцем. Вони про щось швидко переговорили, після чого менеджер махнув рукою, мовляв “хай роблять, що хочуть”. Увесь цей час з-за спини менеджера лунав веселий дитячий сміх в п’ять чи шість горлянок – нормальна сім’я як для Лаосу.

Поки ми розкладали намет, лаосці з непідробним занепокоєнням в очах розпитували нас, чи ми раптом не замерзнемо. Всього 17 градусів надворі! Зима! На що я їм відповів, що в моїй країні зараз -20 градусів. Та судячи з виразу їх облич, лаосці просто не розуміють як це -20. Нічого дивного – тут снігу навіть в горах не буває.

До водоспаду Тад Ету ми спустилися вже вранці, оскільки вночі було якось страшнувато, чого доброго на зміюку наступимо, їх тут, кажуть, багато повзає.

Зранку виявилось, що боятися варто було не зміюк, а імовірності навернутися з висоти водоспаду прямісінько донизу – стежка там слизька й крута. Але водоспад все ж дуже порадував! Не такий високий як інші його сусіди по плато, але точно не менш красивий. Вода падає з висоти десь 30 метрів в заокруглену скелясту ущелину, порослу густою рослинністю. Краса!

А відразу навпроти ґестхаузу ми вперше побачили живу болавенську каву. З нею ми ще познайомимося значно краще, але це буде пізніше…


  1. Ilya коментує:

    Привіт, у вас там все цікавіше і цікавіше! З Різдвом Христовим вітаємо вас! Вже би раді були і побачити вас! Святкувати Різдво в шортах, серед зелені і тепла, якось, мабуть, не дуже звично. 🙂 Ми би вам підкинули трохи снігу 🙂 Велике вітання від нас всіх! Міцного здоров’я, удачі на шляху і всіх благ в новому році!

    • Bogdan коментує:

      Різдво під пальмою і з тропічними фруктами замість пампушок й справді дуже незвично. Ми за вами теж дуже скучили рідненькі!
      Веселих вам свят!

  2. Olya коментує:

    Щось то наш iPad всі слова на свій манер виправляє

    • Bogdan коментує:

      а що саме виправляє і як?

      • Olya коментує:

        Та поки напишеш повідомлення, то кілька раз треба перечитувати, що пишеш, навіть ім’я спартачив, коли писала вам :). І ми за вами скучили, ви хоч на трошки де маршрут додому прокладіть :).

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *