Зоопарк

Грудень 2, 2012 від Zina

Zina

Хто б міг подумати, що мій чоловік ніколи не був в жодному зоопарку. Таку несправедливість потрібно було виправляти при першій ж нагоді. От ми й пішли…

Посвідчення журналістів, написані англійською мовою на наших пластикових картках, дівчина на касі не зрозуміла, але зробила правильний висновок, якщо ми даємо посвідчення з фотками, то ми заслуговуємо на знижку. За пів ціни (7 юанів) – ми в середині.


Спочатку був сад павлінів. Ці “мелодійно-співочі” птахи спокійно ходять дорожкам поряд з відвідувачами. Прямо за ними клітки з іншими птахами.

Як виявилось павільйон, затягнутий зверху сіткою, був вже зачинений і побачити літаючих пташок нам не вдалось. Далі ми дивились на маленьку загороду зі старусами. Така ж загорода з молодняком давала надію на те що “в тесноте да не в обиде” страуси тут розмножуються.

Потім були порожні клітки з слонами, тиграми, ведмедями і іншими хижаками. Чи то тварин вже зачинили, чи просто в той день не випускали на двір, ми не зрозуміли. А оцінивши розмір кліток і вольєрів, я подумала, що київський зоопарк то ледве не рай для тварин.

З копитними нам пощастило більше. Нас зустріли жирафи, яки, хтось схожий на оленів зі спиляними рогами і якісь невеличкі дуже стрибучі звірі. Їх загороди теж потребують термінового втручання грін пісу.
Ще цікаво чи пустили спиляні в “оленів” роги на народну китайську медицину. Бо може на неї тишком-нишком пустили і місцевого тигра…
Умови утримання риб вбили в Богдана все бажання подальшого перебування на території офіційної в’язниці для тварин.

І тут не було панди. Що ж то за зоопарк в Китаї де панди нема.

З усього переліку заявлених тварин мені сподобались лише ставки з птахами. От вони мають де розвернутись. Тільки зається мені, що заслуга ця належить не стільки самому зоопарку, скільки буддиському монастирю, що розташований поруч.
Частина будівель раніше відносилась до монастиря і, мабуть, ставки теж.

А от місцевим китайцям більше довподоби атракціони, які займають ледь не половину всього парку.
Висновок зоопарку такий: ми туди більше ніколи не підем, і нікому не радимо. Думаю ставлення Богдана до таких парків впало ще на кілька пунктів, та про це я навіть побоялась в нього запитати.


Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *